СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСУ́ПЛЕНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до насу́пити 1, 2
.
Тихо застукотів
[гість]
пучками по скатерці і підпер рукою насуплене, мов обважніле від думок, чоло
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Почувши про те, що його посилають у розвідку, Даніялов ожив, досі насуплене обличчя його проясніло
(А. Дімаров)
;
Із хат повиповзали сірі фігури. З насупленими на очі шапками, з загорнутими хустками обличчями
(А. Головко)
.
2
.
у знач. прикм.
Який насупився (про людину); похмурий, незадоволений
.
Незабаром з бур'янів виходив насуплений, нахмурений, сердитий Тарас
(С. Васильченко)
;
Катря кинула оком по хаті, побачила насупленого батька, грізну матір
(В. Кучер)
;
Гриць глянув у дзеркальце: чоловік і жінка, жовчні, насуплені, якісь невиразні, сиділи непорушно
(О. Бердник)
;
Хлопчина переминався з ноги на ногу, розгублений і насуплений
(Любко Дереш)
.
3
.
у знач. прикм.
Низько опущений над очима (перев. як вираження незадоволення, задумливості – про брови)
.
Він .. пильно дивився на покупця своїми сірими очима з-під насуплених шпаковатих брів
(С. Черкасенко)
;
З-під сивих насуплених брів дивляться на нас голубі й лагідні очі
(А. Шиян)
;
На порозі стояв суворий чоловік з насупленими бровами
(С. Андрухович)
;
* Образно.
З-під насупленої обшарпаної стріхи сліпо дивилося на схід одне вікно-шибка
(С. Чорнобривець)
.
4
.
у знач. прикм., перен.
Який насупився (у 3 знач.); хмурий, темний
.
День був насуплений, сірий. Накрапав дощик
(М. Коцюбинський)
;
А море, грізне, насуплене, підіймало воду
(М. Трублаїні)
;
Ноги їх, обуті в личаки і в гумові чуні, будили мертву ранкову тишу під сірим насупленим небом
(К. Гриб)
;
Він побачив кургани, високі степові могили під насупленим свинцевим небосхилом
(В. Єшкілєв)
.