СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
НАСУ́МРЕНИЙ
, а, е, розм.
Який насумрився; насуплений (у 2, 4 знач.)
.
Ясночолий коваль водив лагідними очима по насумрених лицях
(К. Гордієнко)
;
Був він невисокий на зріст, але кремезний і присядкуватий
[присадкуватий],
замкнений в собі, насумрений, важкий на вдачу й непривітний
(В. Домонтович)
;
Кость Григорович приплівся з роботи сердитий і насумрений
(О. Гончар)
;
* Образно.
І дні насумрені гуртом гримлять, ревуть ярами
(В. Стус)
;
Накинула
[Галя]
халата й пішла рвучким, поспішним кроком, залишивши в цій насумреній кімнаті стару, а та тільки й могла, що піддаватися тут на самоті цій сірості й сутінку
(Валерій Шевчук)
.