СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
НАСУВА́ТИ
, а́ю, а́єш, НАСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСУ́НУТИ, ну, неш, док.
1
.
що, чого.
Надівати, натягати що-небудь на голову (часом закриваючи якусь частину обличчя)
.
Роздає
[Сінон]
всім вінки, а 1-му, що порається коло печені, сам насуває вінка на голову
(Леся Українка)
;
Збентежений Макота, вискочивши з-за столу, вже на ходу насував картуза
(О. Донченко)
;
На голову йому насувають блазнівський ковпак
(О. Бердник)
;
* Образно.
Насунув вечір шапку волохату, Шумить осінній вітер у бору
(І. Нехода)
;
// 
Зсовувати, спускати нижче
.
Але вона сміялась, насувала мені шапку на ніс і ні на крихту не припускала, щоб мої слова були продуктом серйозної, твердої думки
(В. Винниченко)
;
Щоб хоч сяк-так перележати ніч, доводилося шинелю не тільки застібати, але й підперізувати, комір підіймати, кашкет насувати на вуха
(М. Сиротюк)
;
Він щось невиразно відповів їй, насунув шапку на очі й подався на вулицю
(М. Стельмах)
.
2
.
що і без прям. дод.
Рухати що-небудь над чимсь або наближаючи до чогось
.
[
Сократ
:]
Як водою наповняться хмари ущерть і на обрій пливуть ваговито, То, набухши дощем, мимоволі вони прогинаються й долі звисають І, одна на одну набігаючи, враз вибухають і лунко гуркочуть.
[
Стрепсіад
:]
Ну, а хто ж їх одна на одну, чи не Зевс, громовиць володар, насуває?
(Борис Тен, пер. з тв. Арістофана)
;
// 
безос.
Тисячотоннi кучугурища гiрських порiд насунуло на полотно дорiг, перегородило, позабивало туристськi маршрути
(О. Гончар)
.
3
.
перев. недок.
Рухаючись уперед у великій кількості, тіснити кого-небудь, наступати на когось, щось
.
Люди, зацікавлені й розлютовані, насували ближче, щоб подивитися на злочинця
(Б. Грінченко)
;
Щоб жменьку героїв змести до останку, На них насували лавиною танки
(С. Крижанівський)
;
// 
Чинити ворожий напад; нападати
.
Коли ж одного дня на володіння княгині насунули ворожі орди, то вона звеліла слугам заховати в підземеллях замку її золоту корону
(з легенди)
.
4
.
перен.
Розпочинатися, з'являтися або надходити; насуватися (у 3 знач.)
.
Насувала осінь сумна з густими туманами, з темними непроглядними ночами
(Панас Мирний)
;
Збір такої кількості завжди траплявся тільки тоді, коли на народ насувало стихійне лихо
(Т. Осьмачка)
;
Коли насував вечір – торохкотіли постріли, торохкотіло серце, і тільки мобілізована думка – вперед
(Б. Антоненко-Давидович)
;
У полі ранком раннім Насували грози
(Т. Масенко)
;
Дзвінка й глибока тиша поволі насунула з усіх боків
(В. Козаченко)
;
// 
Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимось (про настрій, почуття і т. ін.)
.
Думка нестерпна. Вона мутить її душу, відбирає спокій. Насуває смуток, розпікає душу
(О. Кобилянська)
;
[
Карпо
:]
Смуток не загається, прийде, хоч і не клич його, сам насуне
(М. Кропивницький)
.
5
.
перен., розм.
Приходити, з'являтися, збиратися у великій кількості
.
Особливо гули майдани, шуміли роздоріжжя й насували колони юнаків з радісними чубами, роздмуханими вітром
(І. Микитенко)
;
Оце поспінуть полуниці, Насуне миру – повен ліс
(І. Манжура)
;
Все повітове місто насунуло у світлиці начальника з своїми сім'ями
(І. Нечуй-Левицький)
;
І в місто, на заводи, насунуло таких бідаків .. видимо-невидимо
(С. Чорнобривець)
.
6
.
Рухаючись, наближатися; насуватися (у 1 знач.)
.
Із заходу насувають темно-сині хмари, їх шматують вітри
(П. Колесник)
;
Почалося виверження вулкана, й потоки лави насувають на нас, заливають містечко
(Ю. Бедзик)
;
– Боже мій, яке насунуло, – глянула вона на хмару, що стояла над горою
(Григорій Тютюнник)
.