СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
НАСТРУ́ГУВАТИ
, ую, уєш, недок., НАСТРУГА́ТИ, настружу́, настру́жеш і наструга́ю, наструга́єш, док.
1
.
чого, що.
Стругаючи (у 1, 2 знач.), виготовляти яку-небудь кількість чогось
.
Бастурму він настругував ножем тоненькими скибочками, розкладаючи на срібну, з позолоченими наконечниками тацю
(з переказу)
;
Грицько наструже кописточок
(Панас Мирний)
;
“Дозволь
[царю]
кораблі до берега нам привернути, Дерева взяти у лісі та весел собі настругати”
(М. Зеров)
;
Хлопці з усіх пнів і дерев настругали всіляких потвор...
(Ю. Мушкетик)
;
// 
Стругаючи, подрібнювати що-небудь
.
Настругую багнетом сухої деревини, й по деякому часі хамаззя
[хмиз]
загорілося
(У. Самчук)
;
Побігла Горпина до міста, взяла чвертку, напалила кочерги, настругала, настояла на горілці, сама першою квіткою та любистком умилася, почастувала чоловіка
(Л. Яновська)
;
Я був обсмалений, як циганський казан. Вимокав до дрижаків у студеному ручаї... Добравшись до дому, вистелив постіль листками подорожника, настругав молодої дубової кори і ліг
(М. Дочинець)
.
2
.
що, перен., фам.
Без особливих зусиль набувати, заробляти і т. ін. що-небудь
.
Він настругував бабло на контрабанді та перевезенні нелегальних пасажирів, чим і зіпсував собі кар'єру
(із журн.)
;
Зажила
[Соломія]
великої слави – в торгу тямуща. Настругала сотню трудоднів, а баришів не злічити
(К. Гордієнко)
;
// 
Швидко, без зусиль створювати, писати (про літературні твори)
.
– Та й у нашій з дружиною передвесільній епопеї не надибаєте особливо сентиментальних сторінок. Ну, освідчувались, цілувались, я навіть кілька віршиків настругав – хто не віршує в таку годину?
(В. Дрозд)
;
– А як ти думаєш, – раптом несподівано сумно для самої себе спитала Редька, – скільки нам днів ще лишилося? – Наперед більше. Хіба їх було мало, щоби хоч зараз сісти сяку-таку повість настругати?
(І. Карпа)
.