СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
НАСТРО́МЛЮВАТИСЯ
, ююся, юєшся, недок., НАСТРОМИ́ТИСЯ, омлю́ся, о́мишся; мн. настро́мляться; док.
1
.
Необережно наштовхуючись на кого-, що-небудь, наколюватися на щось гостре
.
Листя на сиві голки їжака все настромлюється, нанизується
(із журн.)
;
“Вуйко”
[ведмідь]
роздер ще дві корови, але то було востаннє: добирався вночі до стаї та й настромився на кіл
(М. Коцюбинський)
;
Гришка, він певний, піде за ним.., а коли треба – у вікно полізе, на вила настромиться
(Г. Косинка)
;
* Образно.
Сонце, заходячи на захiд, настромлюється на iкла гiр
(із журн.)
;
Забутi Богом i забутi свiтом, ми заселяєм голу порожнечу якимись духами, для нас чужими, щоб настромитись на впiзнанний бiль
(В. Стус)
.
2
.
тільки недок.
Пас. до настро́млювати.
Кошики
[соняшника]
після зрізування по-різному настромлюються на стебло для висушування
(з наук. літ.)
.