СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
НАСТРО́МЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., НАСТРОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. настро́млять; док., що, кого.
1
.
Проткнувши, насаджувати на що-небудь
.
Мисливці часто знаходили настромлені на гілочки гриби. Виявилось, що їх настромлюють білки, залишаючи якусь місцевість
(О. Донченко)
;
– Вареники! Вареники з сиром, з м'ясом і сливами! – вигукували вони
[продавці],
спритно настромлюючи десяток вареників на довгий шпичак
(З. Тулуб)
;
Улітку я настромлюю на тин старі валянки, скляні слоїки та інший непотріб, ставлю вудки
(І. Роздобудько)
;
Один з них
[дубчиків]
він дав Горошкові, а на другий сам настромив шматок сала і підніс його на вогонь
(М. Івченко)
;
Довкола багаття сиділи гвардійці. Настромивши на шпички шматки червоної конини, смажили
(П. Кочура)
.
2
.
розм.
Те саме, що надіва́ти 1
.
– Адже ж се ти
[Селезень]
у короля корону вкрав і собі на голову настромив!
(І. Франко)
;
Він взяв до рук кашкета і поважно настромив його на маленьку голову з школярським їжачком
(Ю. Збанацький)
.