СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСТРІ́ЧУ
, НАВСТРІ́ЧУ, присл., заст.
1
.
Назустріч (у 1 знач.)
.
Дівка-санджаківка навстрічу виходжає, Алкана-башу в город Козлов зо всім військом затягає
(з думи)
.
2
.
у знач. прийм., з дав. в.
Назустріч (у 2 знач.)
.
І радісно, без огляду й тривоги, Ідуть
[діти]
навстрічу сонцю золотому
(І. Франко)
;
Очутився
[Кметик]
на громадських сіножатях, дивується дуже, що старий бузьок
[бусол]
не вилетів йому настрічу
(С. Ковалів)
;
Що, якби вийти отак настрічу вітру
(М. Коцюбинський)
;
Гетьман встав і підійшов Мотрі настрічу
(Б. Лепкий)
;
Її уста співали вже хвалу його догадливості, і простягнулася настрічу перстеневі
[персневі]
матово-біла рука
(К. Гриневичева)
;
Нечай, пославши до мене гінця з вістю про Калиновського, рушив тому навстрічу, перейшов лінію і зайняв Красне
(П. Загребельний)
.