СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСТОЧОРТІ́ЛИЙ
, а, е, фам.
Дієпр. акт. до насточорті́ти; осточортілий
.
Зв'язковий випускає насточортіле йому скельце й нахиляється його підняти
(Ю. Яновський)
;
По якомусь часі знову з'явиться
[Лжедимитрій],
навіть у кабінет редактора переступить поріг із своїм тихим насточортілим запитанням: – Чи маю я право писати?
(О. Гончар)
;
Уже не вірилось, що буде кінець цій насточортілій зливі
(із журн.)
.