СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
БРИНЬ
, виг.
1
.
Звуконаслідування, що відтворює звуки від удару по струні (струнах)
.
2
.
Уживається як присудок за знач. бри́нькати і бри́нькнути (про звучання струни)
.
Далі – бринь-бринь!.. – і вихрем полинув задирливий козачок
(С. Васильченко)
;
Бринь бандура та й замовкне
(П. Куліш)
.