СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
НАДЕ́РТИ
НАДИРА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., НАДЕ́РТИ, НАДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. наде́р, де́рла, ло і надра́в, дра́ла, ло; док.
1
.
що, чого і без дод.
Відриваючи, відокремлюючи невеликими частинами, збирати що-небудь у якійсь кількості
.
Дискові лущильники під час обробітку пересушеного, твердого, монолітного ґрунту надирають пил, руйнуючи структуру ґрунту
(з навч. літ.)
;
У лісі Олекса наказав розкласти великі вогнища і послав легенів надрати смоли
(з казки)
;
Хома послав Луку в свій ліс надрати лика: А мій Лука за ликом увесь ліс очистив, до пенька
(Л. Боровиковський)
;
– Ще не заклеєний
[конверт].
А чим би його... – Як чим? А ґлеєм! Там на 'дній
[на одній]
вишні, як кулаки, понагонило. Ось я побіжу надеру...
(І. Вирган)
;
Треба було збігати в ліс, – нарвати ягід бузини, надерти дубової кори, а потім зварити їх з іржею, щоб назавтра було те чорнило, яким писали тоді
(М. Стельмах)
;
// 
кого, чого.
Руйнуючи гнізда, забирати яйця, пташенят
.
Незабаром Грицько вернувся з повною пазухою горобенят. – А я, діду, ось скільки горобенят надрав!
(Панас Мирний)
;
Так я надрав там
[на дзвіниці]
яєць, ґав'ячих і горобиних, повну пазуху
(І. Микитенко)
;
У мене .. гостро боліло праве плече. “От і надрали яєць”, – перше, про що подумав я, й лишився задоволеним, хоч не знав ще, чим моє падіння закінчиться
(І. Кирій)
;
Не сам ти в полі, за тобою тягнеться ще аж шість плугів .. Побіжать до болота, надеруть яєць крячиних і напечуть у жару. Всі ж бо хлопці молоді, нежонаті
(Ю. Мушкетик)
.
2
.
що з чого.
Подрібнювати очищене від лушпиння зерно на крупу
.
Довелося робити жорна, щоб надерти з неї
[кукурудзи]
якоїсь крупи
(В. Логвиненко)
.
3
.
тільки док., з кого, перен., розм.
Беручи з кого-небудь більше, ніж належить, назбирати яку-небудь кількість чогось
.
– Якби сюди горілки .. – Де б же ти взяв? – питає Пацюк. – Голова б приніс... він з людей надрав
(Панас Мирний)
;
Все в житті розсідається на свої місця – або з часом, або від самого початку, але нам потрібно трохи надерти із себе нервових волокон, перш ніж це зрозуміти
(І. Карпа)
.
4
.
кого, що, розм.
Тручи, розчісуючи що-небудь, завдавати болю; натирати (у 3 знач.)
.
Коли вона розплутала голову – буйна гриваста темно-руса хвиля впала їй на очі, заслонивши хату. Майї стало шкода своїх кіс, шкода, що надерла себе. Вона стала легко, легесенько пускати гребінець згори додолу
(Б. Харчук)
.
Де́рти (надира́ти) го́рло (горля́нку)
Де́рти (дра́ти) / наде́рти (надра́ти) ли́ка (ли́ко)
(1)
 
Надира́ти / наде́рти (надра́ти) чу́ба (чуби́)
карати кого-небудь, тягаючи, сильно смикаючи за чуба
.
А для Зайця річ нелюба. Що надрав учитель чуба? Ніби нас не драли всіх?
(І. Франко)
;
Побиті
[донські]
козаки почали підводитися, збираючись продовжити бійку. – Що, соколики, надер вам оселедець чуби! – зареготав урядник
(Д. Білий)
.