СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-8. (А-МІШУ́РНИЙ)
?
МІШЕ́НЬ
, і, ж.
1
.
Штучна або природна ціль у навчальній чи тренувальній стрільбі
.
У полі на стрільбищі кожен взвод зайняв своє місце. Встановили мішені
(І. Багмут)
;
Мішені лишались довгий час цілими, бо влучити з двадцяти п'яти метрів з пістолета в яблучко було нелегко
(О. Сизоненко)
;
У живу людину стріляти не доводилося, хоча в тирі практикувався як по стоячих, так і по рухомих мішенях
(А. Кокотюха)
;
На полігоні по мішенях стріляти – одне діло, а в бою – зовсім інше...
(Л. Кононович)
;
// 
Об'єкт для стрільби, влучання
.
Термітні снаряди підпалили кілька хат, полум'я було мішенню для німців
(Л. Дмитерко)
;
З останнього пагорбка малі ковзалися на портфеликах, галасували, я допомагав їм ліпити сніжки, першого ж мене й обирали за мішень
(Є. Пашковський)
;
* У порівн.
Небо над степом нависло, порешечене зоряними пробоїнами, як велетенська мішень
(О. Гончар)
.
2
.
перен.
Про когось або щось, яке є предметом нападок, глузувань, переслідувань і т. ін.
Ми могли зняти такий галас, що побудили б не тільки весь будинок, а й усю вулицю, але перспектива стати мішенню для різних жартів стримала нас
(М. Трублаїні)
;
Без нього нудьгував кожен, хто хотів мати вірну мішень для своїх дотепів і жартів
(О. Гончар)
;
Весь він за минулі півроку помітно змужнів, зникла ота юнацька маслакуватість, що служила мішенню для всіляких солдатських дотепів та зубоскальств
(Є. Доломан)
;
– Якщо це марення називають п'єсою, – кинув камінь у нову мішень режисер, – то я йду на пенсію...
(А. Крижанівський)
.