СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-8. (А-МІШУ́РНИЙ)
?
МІШАНИ́НА
, и, ж.
1
.
Суміш, поєднання чого-небудь різнорідного
.
Наче вал морського прибою, по ділянці, що підпала обстрілу, прокочується мішанина землі та каміння
(М. Трублаїні)
;
Після кожного вибуху ми перестаємо дихати, прислухаємось, як далеко, десь у мішанині рушничних пострілів, людського галасу, реву худоби – рвуть землю розриви снарядів
(П. Колесник)
;
Я не розрізняю відтінків, і, коли змішую фарби, виходить зовсім не задуманий колір, а якась мішанина
(І. Росоховатський)
;
Мішанина дерев і кущів з різних земних широт (від субтропіків до Південного Сибіру) породжувала загадку
(М. Руденко)
.
2
.
[I]розм.[/I]
Відсутність чіткості, ясності, порядку в чому-небудь; плутанина (у 2 знач.), безладдя
.
Знов текст драми, і знов якийсь нікому не відомий дурень втручається в розмову і починає точить теревені; коротко кажучи, це була така мішанина, в якій ніяк не можна було домацатись змісту
(Л. Старицька-Черняхівська)
;
– Як чути у вас матіолою, – в мішанині думок підійшла
[Мирослава]
до вікна
(М. Стельмах)
;
Ібрагім заговорив до неї незграбною мішаниною слов'янських слів, яких навчився від султана Сулеймана
(П. Загребельний)
;
Зупинила її
[Терезку]
явна мішанина букв у назві вулиці
(Любко Дереш)
.