СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-8. (А-МІШУ́РНИЙ)
?
МІ́ЧЕНИЙ
, а, е.
Дієпр. пас. до мі́тити
1
.
За теслярами, грабарями Прийшов і скульптор в Дніпроград, Прийшов обпалений боями. В походах мічений рубцями, – Митець народний і солдат
(М. Нагнибіда)
;
– Так це ж хлібина також моя! – А вона в тебе що, мічена?
(Григорій Тютюнник)
;
Перстень був мічений, на ньому вигравіювані ініціали “SP” – Станіслав Потоцький
(В. Шкляр)
;
* Образно.
Коли на когось падає надто велике лихо, то слабких людей це лякає: за що така страшна кара, і водночас віддалює, бо такий чоловік ніби мічений долею
(М. Малиновська)
;
// 
мі́чено, безос. пред.
Кому з них відомо, що ти за один? Хіба на лобі мічено, що ти втікач?
(О. Гончар)
.