СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
МІХУ́Р
, а́, ч.
1
.
Порожнистий орган людини та хребетних тварин, що наповнюється якою-небудь рідиною
.
– Дитино, хвороби твої виймаю з вічок і вушок, із носа і рота, .. з міхура та з пупа, .. із жил та сухожил
[сухожиль],
з пальців, п'ястуків і нігтів твоїх виймаю хворобу словом своїм...
(Є. Гуцало)
;
Вони
[рослини]
з'явилися щойно, щоб урятувати мене від розриву міхура або й серця, чомусь подумалося мені
(Ю. Андрухович)
;
// 
Мішечок або інші вироби, вигот. з такого органа деяких тварин
.
Вологі міхури у вікнах княжого терему не просвітилися ще сонцем, і вікна більмами глипали на світ
(Б. Лепкий)
;
Деревляни вихваляються шкурами й показують баранячі міхури, у яких налито боброві пахощі
(С. Скляренко)
;
Одне-єдине віконечко, затягнене оболонкою від міхура, таке малесеньке, що тільки руку простромиш
(П. Загребельний)
;
У віконця, затягнені непрозорою плівкою рожевих кабанячих міхурів, линула говірка
(І. Білик)
.
2
.
діал.
Пухир
.
– Він хап рукою за залізо .. А долоня вся міхуром стала
(І. Франко)
;
Одна водяна трава при цвітінні наповнює міхури воздухом
[повітрям]
і піднімається на поверхню. А потому з важкеньким плодом знову опускається на дно
(М. Дочинець)
;
* У порівн.
Він цьвохнув коня батогом і погнав курною дорогою, лиш .. надувалася на спині міхуром червона, вилиняла на сонці, сорочка
(Григорій Тютюнник)
.
(1)
 
Жо́вчний міху́р,
анат.
мішкоподібний орган людини та хребетних тварин, у якому збирається жовч
.
Під час травлення жовчний міхур скорочується, сфінктер загальної жовчної протоки розслаблюється і жовч надходить у дванадцятипалу кишку
(з навч. літ.)
;
Торік у жовтні Саватію Ярчукові видалили жовчний міхур
(В. Шкляр)
;
(2)
 
Пла́вальний міху́р,
анат.
у багатьох костистих риб – орган, що регулює питому вагу тіла під час переміщення риби на певну глибину у водоймі
.
Учені простежили, до якої частини заднього мозку підключається ланцюжок нейронів, що керують м'язами, стискають плавальний міхур у риб і легені чотириногих тварин
(із журн.)
;
(3)
 
Сечови́й міху́р,
анат.
мішкоподібний орган людини та хребетних тварин, у якому збирається сеча перед виведенням її з організму
.
Сечовий міхур лежить у порожнині таза. Це дуже мінливий щодо ємності мішок із досить товстою м'язовою стінкою, яка може дуже розтягуватися
(з навч. літ.)
;
У разі затримки сечі проводять катетеризацію сечового міхура
(з навч. літ.)
;
Чоловікові забиває подих, він уже не може всидіти на своєму місці, здається, щось зараз усередині розірветься: або серце, або сечовий міхур, або ще щось
(С. Андрухович)
.