СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
МІФОТВО́РЕЦЬ
, рця, ч.
Той, хто створює міф (у 2 знач.)
.
Учитель попереджав, що це біда усіх великих міфотворців, незалежно – геній він чи геніальний пройдисвіт – жити у світі подвійних стандартів і роздвоєності особистості
(Г. Тарасюк)
;
Тепер дідові Івану, краєзнавцю-аматору і професійному міфотворцю, вже не нудно
(А. Кокотюха)
;
Суттєвим для романтиків є звернення до проблеми генія, який трактується як міфотворець і уособлення духу народу
(з наук. літ.)
.