СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
МІТЛА́
, и́, ж.
1
.
Великий віник, часто прикріплений до довгої палиці
.
[
Химка
(замітає двір мітлою):
]
Людям неділя, а тобі нема ні празника, ні неділі в цих хазяїнів
(І. Нечуй-Левицький)
;
Десь чується шурхіт мітли двірника. Доноситься здалеку дзенькіт трамвая...
(І. Нехода)
;
Раптом просто на нього з під'їзду вийшла двірничка у форменому жилеті та ще й з мітлою
(А. Кокотюха)
;
* Образно.
Ідучи вниз темною крутою вулицею, хлопець думав про мітлу життя, що рівняє позаду сліди минулого
(В. Підмогильний)
;
* У порівн.
Одна товста гілляка захопила цілий рядок дівчат і, наче мітла, змела їх з полудрабка
(І. Нечуй-Левицький)
.
2
.
розм.
Те саме, що коме́та.
Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла
(Т. Шевченко)
;
На вечірньому небі з'явилася велетенська червона мітла
(Я. Качура)
;
Того ж таки року висіявся кам'яний дощ і стояла серед неба мітла
(Валерій Шевчук)
.
(1)
 
Ві́дьмина мітла́,
[I]бот.[/I]
те саме, що оме́ла́.
Взявши плащ, Веснянка все одно різав, поки не зрізав геть-чисто всю омелу. “Відьминій мітлі” настав кінець
(В. Нестайко)
;
Омелу називали відьминою мітлою, однак це не заважало вірити в те, що вона – оберіг, має здатність охороняти
(із журн.)
.
Виміта́ти / ви́мести під мітлу́
Мести́ як (мов, ні́би і т. ін.) помело́м (мітло́ю)
Повиміта́ти під мітлу́
(2)
 
[Як] під мітлу́,
зі сл.
з а б и р а т и, п і д б и р а т и
і т. ін.
нічого не залишаючи, акуратно, усе підряд
.
І справді, машина безвідмовно корилася людській волі, .. як під мітлу, забирала руду
(С. Чорнобривець)
;
Забирали все, що в кого було у запасі придатне для їжі. Все, як кажуть, під мітлу
(І. Кирій)
;
– Якщо залишусь жити, то чим же весною сіятиму? Невже є такий закон: забирати все під мітлу?
(М. Циба)
.