СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
МІ́ТКА
, и, ж.
Знак, зроблений на кому-, чому-небудь; позначка
.
– Мітку шукай. – Знайшли помічені дерева і до самого обіду працювали справно, без жодного перекуру
(Григорій Тютюнник)
;
Так думав поромник, долаючи зиму й щодень перевіряючи мітки з ялинових гілляк на льоду
(Є. Пашковський)
;
Доведеться задовольнитися простою міткою, яка позначить місце нашого входження в Тиндаяр і вказуватиме сторони світу
(О. Авраменко)
;
Зазвичай на борту наварюють спеціальні мітки, щоб ватерлінію не нанесли неправильно при наступному фарбуванні
(А. Санченко)
;
* Образно.
Той не сталевар, хто розпеченою сталлю не мічений... Кажуть, що раніше з цієї мітки починалося життя на заводі
(М. Руденко)
.