СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
МІ́ТИТИ
1
, мі́чу, мі́тиш, недок., кого, що.
Ставити мітку на кому-, чому-небудь; позначати
.
Один ґазда мітить свої вівці стрівкою, другий розколює вухо раз або двічі, третій засилює дріт або волічку – всякий позначає по-інакшому
(Г. Хоткевич)
;
Певна річ, книжку мітять особистою печаткою тоді, коли дуже хочуть, щоб вона, потрапивши в інші руки, не загубилася
(О. Шугай)
;
Вони
[істоти]
охоче віддавали левам ті території, на яких побували, навіть не пробували мітити їх
(В. Лис)
;
Образи будучної
[майбутньої]
картини мітив
[Жига]
милом
(М. Дочинець)
.