СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
МІТЕ́ЛКА
, и, ж., розм.
1
.
Волоть очерету, проса і т. ін
.
На березі ворушилися пухнасті руді мітелки очерету, і це схоже було на те, що ріка кліпає спросоння повіками
(О. Донченко)
;
[
Хоменко
:]
У проса весь секрет – більші мітелки, більше зерна
(З. Мороз)
;
Почорнів зелений очерет і гойдає шовковими мітелками, шепоче з мерзлою осокою
(В. Кучер)
;
Навколо червоніли верболози, обабіч стежки завмерли кущі череди, а по річці вишикувався височенний очерет з мокрими від роси мітелками
(М. Циба)
;
Вівсяні мітелки гойдались від хижого повіву
(Є. Пашковський)
.
2
.
Віник з таких волотей або чогось іншого, подібного до них
.
Нептун же зараз взяв мітелку І вимів море, як світелку
(І. Котляревський)
;
Вбігає покоївка Лена з пір'яною мітелкою в руці
(І. Кочерга)
;
Лі саме обмахував мітелкою з пір'я книжки на полицях
(Г. Пагутяк)
;
* У порівн.
Дарка в одній секунді змітає, як мітелкою, фальшиву усмішку з уст
(Ірина Вільде)
.