СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
МІСЬКИ́Й
, а́, е́.
1
.
Прикм. до мі́сто
1
1
.
Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці
(Олесь Досвітній)
;
Я люблю, коли далеко на дальніх міських левадах рипить трамвай
(М. Хвильовий)
;
Це було чудо. Червень розстеляв Килими літа в далечі неспинній. І було мало бачить сонний став, І парк міський, і міста димні стіни
(Є. Маланюк)
;
Від початку міських боїв у мінометній роті Брянського сталося чимало змін
(О. Гончар)
;
Юрій зупинився перед халупою під міським валом неподалік зброярні
(Р. Іваничук)
;
Після вечірньої колотнечі дивовижними здалися йому безлюдні міські магістралі, бульвари, сквери, двори
(В. Дрозд)
;
Часопис розповідав про найновіші рішення райради, міські новини
(Любко Дереш)
;
// 
у знач. ім. міськи́й,
ко́го,
[I]ч., розм.[/I]
Той, хто живе у місті
.
Отой міський зняв пенсне і, витягши хустку, протирав скельця
(А. Головко)
.
2
.
Власт. місту, жителям міста; такий, як у жителів міста
.
Перед нею, неначе з того світу вернувся, сидів її милий Василь, та ще став і кращий, .. вся постать якась панська, міська
(І. Нечуй-Левицький)
;
Сільська дячиха не розумілася, очевидно, на делікатних міських звичаях і йти з візитою не мала й гадки
(Г. Хоткевич)
;
Крайні одразу ж помітили чужого чоловіка в міській одежі та в окулярах
(А. Головко)
.