СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БЛЕКОТА́
, и́, ж.
1
.
Трав'яниста отруйна рослина родини пасльонових з лілово-жовтими квітками й запаморочливим запахом
.
Говорив Юрко і в пальцях крутив галузку сухої блекоти
(С. Чорнобривець)
;
Клейко-пухнасте стебло блекоти має неприємний запах
(з навч. літ.)
.
2
.
перен.
Усе, що отруює, одурманює, притуплює розум
.
– Признаюсь тобі, що й я в дечому буддист, тільки без тих латок, без того буддійського чернецтва, без тієї буддійської блекоти
(І. Нечуй-Левицький)
.