СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БЛАТНИ́Й
, а́, е́, розм.
1
.
Належний, власт. злодіям, злодійський
.
Він
[циган]
ридма ридав, слухаючи жалісливу блатну пісню
(А. Дімаров)
;
Блатний жаргон
;
// 
у знач. ім. блатни́й,
но́го,
ч., жарг.
Злодій; професійний злочинець
.
Того дня усі в'язні були похмурі. Навіть блатні не грали в карти
(А. Дімаров)
.
2
.
Який забезпечується за допомогою протекції, підтримки
.
Був навіть курйозний випадок, коли хтось із блатних ортопедів поїхав на з'їзд кардіологів
(із журн.)
;
Поліцейські, незважаючи на більш ніж блатні зв'язки Дженні, маніжитися з нею не стали
(з газ.)
.