СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БЛАКИ́ТЬ
, і, ж.
Блакитний колір; голубінь
.
Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю
(І. Франко)
;
Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари
(Леся Українка)
;
За якийсь час ці хмари насунуться на блакить ясного неба і зроблять грозу
(М. Хвильовий)
;
Сивизна лягла на скроні, А в очах – жива блакить
(П. Воронько)
;
Над головою неба блакить, а навкруги – зелений простір
(з газ.)
;
* Образно.
В небі світлім – ні хмаринки. На душі моїй – блакить
(М. Шеремет)
;
* У порівн.
О, принесіть мені пролісок з лісу. Ніжний і чистий, Як неба блакить
(з народної пісні)
;
// 
Блакитний простір неба
.
А вгорі ж – нема блакиті міри, .. В тій безодні потопає око...
(М. Старицький)
.