СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БЛА́ЗЕНЬ
, зня, ч.
1
.
заст.
Особа при дворі монарха або вельможного пана, яка розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін
.
Перед анархом стояла якась фільма
[картина]
з дитячих літ, на якій він бачив королівського блазня
(М. Хвильовий)
;
Султан обдаровує блазнів, німих, карлів, євнухів
(З. Тулуб)
.
2
.
Комедійний персонаж у старовинних виставах
.
На думній гордій голові юнацькій Вбачаю я строкату шапку блазня
(Леся Українка)
;
Образ Харка не має нічого спільного з розумними й дотепними блазнями-гострословами, яких чимало є у світовій драматургії
(з наук. літ.)
.
3
.
перен., зневажл.
Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря
.
– Хто лиш з блазнями зайде, Той сам блазнем буде!
(С. Руданський)
;
* У порівн.
З нудьги... Як блазень, чмокавсь та лизавсь
[Юпітер]
(І. Котляревський)
.
4
.
лайл.
Дурень, телепень
.
[
Коломийчиха
:]
Тебе ще, блазня, не вчили, так я поучу!
(М. Старицький)
;
Боже мій єдиний! І цей блазень забиває мені баки
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Вавилонський ти кухар.., самого гаспида внук і всього світу й підсвіту блазень?
(О. Гончар)
.
5
.
діал.
Шмаркач, малюк
.
Чи не сором такому блазневі горілку пить?
(Сл. Гр.)
;
Тату, я не вітер, я вже не хлопець, не блазень
(Г. Квітка-Основ'яненко)
.