СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БЛАГОЧЕ́СТЯ
, я, с., рел.-церк.
Істинне шанування Бога, прийняття Божих істин і виконання заповідей; побожність, набожність
.
Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
– Ще тільки й зосталось благочестя, що поміж купецтвом, – почав отець Ісакій
(І. Нечуй-Левицький)
;
Втілений взірець благочестя і працелюбності, ігумен Іов Залізо високо підніс моральний, патріотичний та релігійний авторитет Почаївського монастиря
(із журн.)
.