СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БЛАГОЧЕСТИ́ВО
, рел.-церк.
Присл. до благочести́вий 1
.
– Певно, благочестиво живе
[о. Палладій]
й піснюкає
[постить],
бо такий захуджений, з лиця такий тихий, такий добрий
(І. Нечуй-Левицький)
;
Так, скинувшись по слову, чесна братія Понурилась у мед благочестиво
(П. Куліш)
;
Розенберг спантеличено подивився на Слинька. Той благочестиво звів очі до стелі
(Ю. Шовкопляс)
;
Як сказано у Павла: “Живіть благочестиво у Христі”
(Л. Костенко)
.