СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ
, а, е, рел.-церк.
1
.
Прикм. до благоче́стя.
І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Давид, святий пророк і цар, Не дуже був благочестивий
(Т. Шевченко)
;
У Батурині перш усього Палій зайшов до ігумена батуринського, до благочестивого Димитрія
(Д. Мордовець)
;
В рік волі .. попував у нас один старий благочестивий батюшка
(М. Стельмах)
;
// 
Який виявляє ознаки благочестя (у 1 знач.), виражає побожність
.
Благочестиві міни помаленьку щезли
(І. Нечуй-Левицький)
.
2
.
Належний до православної віри
.
Як же воно так, що благочестивий панотець потяг до католика?
(А. Свидницький)
.