СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БЛАГОРО́ДІЄ
, я, с., перев. із займ. [S]ваше[/S], [S]його[/S], [S]їхнє[/S], іст.
У дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них
.
– Ваше благородіє! Не знаю, як вас ще вище возвеличати?
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Було колись: його благородіє, поручик Лука Іванович, дідич подільський, а тепер...
(М. Коцюбинський)
;
// 
розм.
Взагалі про пана, начальника
.
– Коли к тобі
[до тебе]
не заверну у хату – Ти з благородієм сидиш запанібрата
(Є. Гребінка)
.