СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
БЛАГОВІСТИ́ТИ
, іщу́, істи́ш, недок.
1
.
що, про що і без дод., бібл.
Проповідувати, сповіщати добру звістку про спасіння людства через Ісуса Христа
.
І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Іде святий Петро Та, йдучи в Рим благовістити, Зайшов у гай води напитись І одпочити
(Т. Шевченко)
;
Бо іскра надії .. В нього Господом зверху вкладена, аби благовістити про силу його всеможну
(І. Драч)
.
2
.
рел.-церк.
Дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи
.
Була неділя. В селі почали благовістить на службу
(І. Нечуй-Левицький)
;
Благовістив ранковий дзвін
(Василь Шевчук)
.
3
.
що, про що, перен., уроч.
Виголошувати, зачитувати проповідь
.
А читанням Євангелія Церква благовістить про прихід Ісуса Христа до Єрусалима в день Преполовення Кущей і про Божественне вчення Спасителя у храмі Єрусалимському
(з церк. літ.)
.
4
.
що, розм.
Розголошувати що-небудь; повідомляти, сповіщати про що-небудь
.
Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть, якусь новину благовістить
(Сл. Гр.)
;
Зима вже йшла з півночі, невблаганна і сувора, і зграї чорних круків вже благовістили її прихід
(Н. Рибак)
;
Як почина край неба займатись тихим сяйвом, пробуджується без ліку птаства й благовістить появу нового дня
(Василь Шевчук)
.