СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
БЛАГОВІ́РНИЙ
2
, ного, ч., жарт.
Чоловік (стосовно до своєї дружини)
.
– Оце я одна сиділа-сиділа, дожидала-дожидала свого благовірного
(Панас Мирний)
;
– Ганна Іванівна нежить піймала, а її благовірний впав у розпач
(Ю. Шовкопляс)
;
Нінель Домкратівна вчепилася у благовірного обіруч
(А. Крижанівський)
.