СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
КИ́НУТИСЯ
КИ́ДАТИСЯ
, аюся, аєшся, недок., КИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1
.
Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь
.
Іде
[пастух]
до воріт і хоче відчинити замок, служебка кидається за ним
(Леся Українка)
;
Мікі підводиться і .. підстрибом кидається до дверей
(С. Андрухович)
;
Христя кинулась до надвірних дверей, одчинила їх
(Панас Мирний)
;
Кури кинулись на зерна метушливою зграйкою
(О. Донченко)
;
Він вибіг надвір і кинувся до стайні
(К. Гриб)
;
* Образно.
Іноді тупий голодний біль як з цепу зривався, кидався від шлунка в груди, в голову
(А. Головко)
;
// 
розм.
Звертатися до когось по допомогу, за порадою і т. ін.
Кидалась я й до знахарів і до лікарів – ніхто нічого не врадив! .. Помер Павло
(Марко Вовчок)
;
Він підійшов ближче, помітив полонених і, здивований, кинувся до лікаря
(В. Малик)
;
// 
на кого – що.
Нападати, накидатися
.
Марченко водив в атаку на Синчаки піхоту. З гвинтівкою в руці кидався він на ворога в перших лавах
(Ю. Яновський)
;
Кинулися всі
[звірі]
на бідолашного Зайчика, розірвали його та й з'їли
(І. Франко)
;
// 
до чого, на що, також з інфін.
Поспішно, із завзяттям, запалом братися за що-небудь
.
Хлопці до всього того
[роботи в полі]
кидались з гарячим запалом, а найщиріше брався Максим
(Панас Мирний)
;
Завзято кидались
[делегати]
на двері, а ті, що в вагоні були, муром стояли й не пускали
(В. Підмогильний)
;
Так було на кожнім привалі: замість їсти, голодні бійці насамперед кидалися кувати коней
(О. Гончар)
;
Коли наглядач вiдчиняв дверi, всi насторожувалися, мов дикi кiшки, i кидалися на згортки
(Р. Андріяшик)
;
Як ірвоне
[Катря]
з себе коралі дорогі – геть одкинула – тільки вони гур-гур – розкотилися! Я кинулася збирати
(Марко Вовчок)
;
Часом і досі ще здається мені, що й зараз поклепай хто-небудь косу під моїм вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав і кинувся до роботи
(О. Довженко)
;
// 
У пориві почуттів швидко наближатися й обіймати когось або самому опинятися в обіймах
.
Поліксена з плачем кидається в обійми Андромахи
(Леся Українка)
;
Левадиха у хатчинi видзвонює мисками. Iду з планом до неї. – Пречиста Дiво Марiє! – кидається старенька
(Р. Андріяшик)
;
Один з ремiсникiв, ще зовсiм мале хлопча, подивився униз, зблiд i з плачем кинувся до Васька
(В. Винниченко)
;
Після отченашу вийшов дворянин з каплиці і раптом спостеріг пропажу. Кинувся з плачем назад і, пропхавшись поміж людей, почав із жалем нарікати
(Ю. Винничук)
;
// 
у що, перен., розм.
У сполуч. з абстрактними іменниками означає – починати дію (діяльність), виражену іменником
.
І справдилось слово віще; Їм чуже було рицарство: Що один – шинок поставив, Другий – кинувся в лихварство
(М. Шеремет)
;
Наші герої чимдуж кинулися в мандри
(із журн.)
.
2
.
тільки недок.
Швидко рухатися в різні боки; метушливо ходити, бігати і т. ін.; метатися
.
Сполохані і сліпі кури кидались по горищі, падали в сіни на світ
(І. Нечуй-Левицький)
;
Безщасна кидалася по ліжку, сон утік од неї далеко, зляканий палкими неспокійними образами
(Б. Грінченко)
;
Цивільний і військовий не вірять, не хочуть, не можуть вірити йому – кидаються по всіх хатах, унизу, вгорі, навіть у льохи зазирають – ані душі
(В. Винниченко)
.
3
.
Стрибати куди-небудь
.
Лише та шаланда, на якій сидять вечірні знайомі, весь час кружляє, шукає, кидаються у воду з неї хлопці, знову виринають, відпливають, припливають, мовчазні, суворі, стурбовані
(О. Іваненко)
;
Перший за мною в річку кинувся тоді, як дружина йти не хотіла
(Б. Лепкий)
;
* Образно.
Никодим, так сказати, з головою кинувся в ті спінені, розбурхані хвилі революційного руху
(І. Франко)
;
// 
Швидко сідати, лягати
.
Петро тільки ускочив у свою хату, зараз кинувся на постіль і прикрив подушкою голову
(Панас Мирний)
;
Зоф'я кинулась в ліжко. Всю її тіпало
(Л. Старицька-Черняхівська)
.
4
.
Сильно здригатися
.
Дарчин крик покрився голосом Юзі, що впала додолу, трясучись і кидаючись
(Леся Українка)
;
Коли я несподівано до нього
[сусіда]
звернувся, він аж кинувся
(П. Колесник)
;
* Образно.
Бумблякевич змушений був ступати, мов бузько, спотикаючись на камінні або на якомусь залізяччі, котре від довгого лежання спотворилося до невпізнання і аж кидалося люто
(Ю. Винничук)
;
// 
Неспокійно перевертатися (уві сні)
.
Цілу ніч уві сні кидався
[дядько]
(М. Руденко)
;
Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги (видно, кидався уві сні), і побачив над собою скам'яніло-бузкове небо
(Григір Тютюнник)
;
// 
тільки недок.
Прискорено битися (про серце)
.
Христя чула, як у неї серце кидалося...
(Панас Мирний)
;
Серце кидалось швидко в грудях, бажало щастя
(І. Нечуй-Левицький)
.
5
.
Сплескувати, піднявшись до поверхні води (про рибу); скидатися
.
Під час придухи риба кидається в ці канави дихнути свіжим повітрям, бо там є джерела
(Остап Вишня)
;
Розбиваючи поранню тишину, Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся
(М. Рильський)
.
6
.
тільки недок., ким, чим.
Кидати в когось що-небудь або один в одного
.
– Ой лишенько! Хто це кидається поросям! – підняли ґвалт дівчата і розсипались на всі боки
(І. Нечуй-Левицький)
;
Коли ми дражнимося через балку та кидаємось грудками, всі старші Кирикові брати, дужі, веселі, хоч і батрацької долі хлопчаки, щоразу опиняються по цей бік балки
(О. Гончар)
.
Іти́ (зво́дитися, ки́датися і т. ін.) / піти́ (звести́ся, ки́нутися і т. ін.) в ата́ку
На при́ступ іти́ (ки́датися) / піти́ (ки́нутися) <При́ступом іти́ / піти́>
(1)
 
Не ки́датися
кого, чого
не залишати кого-, чого-небудь; не цуратися когось, чогось
.
І діло він робить, і хліборобства не кидається
(Ганна Барвінок)
;
Прийшли вони
[заробітчани]
на місце. Грицько не кидався своїх
(Панас Мирний)
;
Постерегла теє хлопцева мати і не раз за ті любощі сина лаяла й карала, та, бачивши, що він свого не кидається, стала скаржитись на нього опікунам
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
;
Припада́ти (ки́датися, па́дати і т. ін.) до ніг
Ходи́ти (ї́здити, ки́датися і т. ін.) / піти́ (побі́гти, ки́нутися і т. ін.) по сусі́дах
[Аж] кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.)
Ві́шатися (ки́датися, чіпля́тися) / пові́ситися (ки́нутися, почепи́тися) на ши́ю
(2)
 
Ки́датися (іти́, лі́зти) по тру́пах чиїх (че́рез тру́пи чиї)
не шкодуючи життя багатьох, просуватися до якоїсь мети
.
Ідуть братам на допомогу брати по трупах ворогів
(В. Сосюра)
;
Ворог не шкодував нічого. Він кидався в атаки буквально по власних трупах і докотився до артилерії
(О. Довженко)
;
(3)
 
Ки́датися / ки́нутися в безо́дню
доводити себе до загибелі, гинути
.
З того дня ходила
[Маруся],
мов затроєна
[затруєна].
Чула, що вже не має волі, що вже мусить іти, кидатися в якусь безодню з закритими очима
(Г. Хоткевич)
;
Коли жінка приходила до тями, стан речей видавався їй просто пекельним. Тож іншого виходу не було – кинутися в безодню
(із журн.)
;
(4)
 
Ки́датися / ки́нутися в сльо́зи
почати плакати
.
У відповідь па перше ж питання слідчого жінка кидається в сльози
(з публіц. літ.)
;
Обшук тривав, хоч діти кинулися в сльози, а дорослі – тримали мовчання
(із журн.)
;
(5)
 
Ки́датися на всі бо́ки
діяти непослідовно, роблячи одночасно кілька справ і не завершуючи жодної
.
Він
[Романчук]
щиро бажає добра своєму краю, але не знає за що ухопитись і на яку ступить, через те кидається на всі боки
(Леся Українка)
;
Саме тоді, як палкіші натури безпорадно борсалися в лещатах неможливих умов, кидалися на всі боки, часто розмінюючись на дрібняки або й зовсім загибаючи – Левицький мав одну дорогу і не ухиляючись ішов нею
(С. Єфремов)
;
(6)
 
Ки́датися слова́ми (сло́вом, фра́зами і т. ін.):
а)
 
говорити, обіцяти що-небудь безвідповідально, несерйозно, необдумано
.
Ні, не можна так легковажно кидатися словами, надто вони девальвуються в наш час
(Ю. Мушкетик)
;
б)
 
гратися словами, перемовлятися
.
До півночі за столом товклися, млинці наминали, словами кидалися, все розходитися не хотіли
(Люко Дашвар)
;
(7)
 
Ки́датися (со́ватися) / ки́нутися (су́нутися) з кулака́ми (кулако́м)
до кого, на кого
намагатися побити кого-небудь
.
До неї з кулаком совався
[Бахус]
(І. Котляревський)
;
Кайдашиха кричала й совалась з кулаками до Палажки
(І. Нечуй-Левицький)
;
Ось тоді Лютфі-паша й кинувся з кулаками на султанську сестру, так що його насилу відтягнули євнухи
(П. Загребельний)
;
(8)
 
Ки́нутися в го́лову
кому
хто-небудь несподівано, раптово пригадав щось; пригадатися
.
Товариська зрада, докора – разом кинулись йому в голову, схопили за серце...
(Панас Мирний)
;
// 
безос.
Жінка побачила хлопця біля метро, відразу кинулося їй у голову – це ж він приїжджав минулої осені до них у село
(із журн.)
;
(9)
 
Куди́ не ки́нься
у кожному місці, всюди
.
Бо йому й у банку, й .. куди не кинеться, скорше, ніж другим дадуть
(У. Самчук)
;
Куди не киньмося – скрізь стрічаємо гаті: тут нам поміщик стоїть поперек дороги, там – становий
(Ю. Хорунжий)
;
Па́дати (ки́датися) / упа́сти (ки́нутися) в но́ги (під но́ги, до ніг і т. ін.)
Уда́ритися (ки́нутися) вро́зтіч
Ходи́ти (іти́, ки́датися) / піти́ (ки́нутися) в штики́
Шулі́кою (як (мов, ні́би і т. ін.) шулі́ка (шуля́к)) наліта́ти (ки́датися, па́дати і т. ін.) / налеті́ти (ки́нутися, впа́сти і т. ін.)