СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
КИ́НУТИ
КИ́ДАТИ
, аю, аєш, недок., КИ́НУТИ, ну, неш, док.
1
.
кого, що, чим.
Махнувши рукою (руками), примушувати летіти, падати те (того), що (хто) є в руці (в руках).
Злий і спустошений, приходив
[Сафрон]
додому, кидав шапку в куток
(М. Стельмах)
;
Вогонь знищив побиту дошку, прикриту Заліщиками, в яку ми дозволяли відвідувачам кидати ножі для полегшення
(Т. Прохасько)
;
– Шабаш! – кинувши шапку об землю, крикнув Грицько
(Панас Мирний)
;
Чудо-риба вмирає на березі, та надійде казковий рибалка, і пожаліє рибу, і кине її в море
(О. Бердник)
;
* Образно.
Десь на заметах стогнав вітер і кидав у шибки сухим снігом
(П. Панч)
;
// 
безос.
З перебільшеною увагою струшував солодко-пахучі квіточки акації, що вітром кинуло на парчеву ковдру хворого
(Н. Королева)
;
// 
Опускати, занурювати в рідину
.
Миру над світом сіяє маяк, Тим-то спокійно свій невід рибак Кидає в море, що піниться й грає
(М. Рильський)
;
Коли ж він
[мішок]
наповнюється до гички, два чоловіки зашивають його шкіряними дратвами, тягнуть на берег і, припнувши на довгий мотуз до човна, кидають у воду
(М. Сиротюк)
;
// 
Викидати
.
Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море!
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Надя .. поглянула на черепки, далі зібрала їх всі в одну руку і кинула за вікно геть у садок...
(Леся Українка)
;
// 
перев. безос.
Сильно хитати, гойдати; підкидати
.
Машину кидало з боку на бік, черкало об стовбури дерев
(Іван Ле)
;
Астроплан в цей час жорстоко кидало з боку на бік
(В. Владко)
.
2
.
що, перен.
Спрямовувати, поширювати (промені, світло, тінь і т. ін.)
.
Багряне проміння кидало червоні відблиски на завіяні снігом дахи будівель
(С. Добровольський)
;
Сонце мирно кидало на майдан перед сiльрадою жмути свiтла й тепла
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Так сонце після хмарної години, Коли на землю кине промінь свій, – Радіють люди й звірі, а рослини З'являються в барвистості новій
(В. Самійленко)
;
* Образно.
Тепер ще квітка дійсності надією цвіте, не кидає ще тіні дерево зневіри
(Б.-І. Антонич)
;
// 
що, чим.
Швидко звертати кудись (очі, погляд); дивитися
.
– Не піду, бігма, не піду, – забормотіла та
[жінка],
кидаючи полохливо чорними очима на всі боки
(Леся Українка)
;
Отаман тільки помаленьку кивнув головою.., кинув гордим оком по всіх бурлаках
(І. Нечуй-Левицький)
;
Батько знишка шепнув щось матері, і діти бачили знову, як зразу здригнула вона й полохано кинула погляд на гостя
(С. Васильченко)
.
3
.
що і без прям. дод., перен.
Швидко, часом недбало казати, висловлювати (репліку, слово і т. ін.)
.
– Засукуй рукава! – коротко кидав жандар...
(М. Коцюбинський)
;
Від бочки сильно пахло нагрітою смолою, і Вертутій покваплював тих, що підходили, коротко кидав їм: – Отам залягайте, в ровах. З двох боків луговини
(В. Близнець)
;
Тоді поволі підводжуся, мию горнятко і кидаю: “наразі”
(С. Андрухович)
;
Цей момент використав Вагилевич і кинув репліку, яка зовсім не стосувалася розпочатої Яковом теми
(Р. Іваничук)
;
Вiдступаючи i поправляючи рукою зачiску, вiн кинув: – Заходь
(Р. Андріяшик)
;
// 
У сполуч. з деякими іменниками означає – робити те, що виражене відповідним іменником
.
[
Леся
:]
Перед загрозою смерті вона кидає прокляття цареві
(Л. Смілянський)
;
Чоловіки реготали, кидали жарти
(М. Томчаній)
;
Зрідка він кидав униз короткі поради
(О. Гончар)
;
До нас підходять їхні пастушки, а ми їм жарту кидаєм пучок
(Д. Білоус)
;
Чужинця шани ждатимеш дарма – В твій слід він кине сміх-погорду!
(Д. Павличко)
.
4
.
кого, що.
Залишати кого-, що-небудь; покидати
.
– Ще ніколи не кидав я рідного села
(М. Коцюбинський)
;
Товариші його не кидали
(І. Багряний)
;
Ось інший знайомий художник кидає все на світі й опиняється чомусь аж у Таллінні
(Ю. Андрухович)
;
Не в шовки, але одягалися. Кинути село їй було лячно
(Б. Харчук)
;
* Образно.
Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині
(Т. Шевченко)
;
[
Маруся
:]
Душа моя знемагає, сила мене кидає
(Панас Мирний)
;
// 
перев. з інфін.
Переставати робити що-небудь, займатися чим-небудь
.
Чи важко буде обслуговувати цього мирного, культурного інваліда, що не кидає працювати
(Д. Гуменна)
;
Любий хлопчику..! Кинь обручиком гратися
(М. Шеремет)
;
Отож кинь летунство
(Р. Андріяшик)
;
Хворим на виразку шлунка конче потрібно кинути палити
(з наук.-попул. літ.)
.
5
.
кого, що.
Посилати, направляти когось, щось куди-небудь
.
Він з розгону кидає снаряд у сизодимчастий гвинтовий отвір
(М. Стельмах)
;
Лінію кордону виписали так, аби зручно було кидати в наступ танки
(із журн.)
;
Тепер ми знаємо, хто такі “чорні свитки” – це мобілізовані в 1943–1944 роках українські чоловіки, яких майже без зброї, навіть не переодягнувши, кидали в наступ
(з газ.)
;
Капітан Чумаченко кинув штурмові групи в атаку
(О. Гончар)
;
// 
кого.
Переводити з одного місця в інше
.
Він усе ще був напіварештантом, засланцем, якого уряд міг кидати з місця на місце, як йому сподобалося
(І. Франко)
;
Вчителя кидали з села в село
(Г. Хоткевич)
;
// 
кого.
Ув'язнювати; відправляти, саджати (до в'язниці)
.
Кармалюка не раз кидали у в'язницю, засилали на каторгу в Сибір, звідки він утікав
(з наук.-попул. літ.)
;
Вартові провели її у вогкий підвал і кинули в одиночку
(В. Кучер)
;
Давид наказав осліпити Василька й кинути в тюрму, заволодівши його містами й землями
(з навч. літ.)
.
(1)
 
[Аж] у піт ки́дати (вдаря́ти) / ки́нути (вда́рити) кого
у когось виникає сильне хвилювання, велике нервове напруження
.
[
Казибрід
:]
Громада все знає, Прокопе. І війтівства зараз зречися. А то по хвилі Божій може вже бути запізно.
[
Рябина
:]
Так ось воно як! Аж в піт мене вдарило
(І. Франко)
;
Хочу сам зрушити з місця – і не можу. Аж у піт кинуло
(А. Головко)
;
– Єсть номери на п'ять, на три, на два карбованці .. Панові слова аж у піт кинули сіромашного Дейнеку
(С. Добровольський)
;
Сошенка аж у піт кинуло
(Н. Околітенко)
;
Ве́рга́ти (ки́дати) громи́
Вси́пати (ки́нути, вки́нути і т. ін.) при́ску за очку́р (за па́зуху)
Гля́нув (подиви́вся, зи́ркнув і т. ін.), на́че (нена́че і т. ін.) п'ятака́ дав (подарува́в, ки́нув і т. ін.)
(2)
 
Ки́дає / ки́нуло в кра́ску
кого
у когось з'являється почервоніння від хвилювання, збудження, сорому і т. ін
.
Галя глянула на хлопця, В краску кинуло її, Й затулила, мов від сонця, Очі дівчина свої
(С. Воскрекасенко)
;
(3)
 
Ки́дає / ки́нуло в сльо́зи (сльозу́)
кого
у когось на очах з'являються сльози
.
– Як гляну-погляну на маленьку рослину .. Щось у грудях заворушиться, навіть у сльозу кине
(І. Волошин)
;
(4)
 
Ки́дає / ки́нуло в сміх (у лють, у гнів і т. ін.)
кого
комусь стає від чого-небудь смішно, весело або що-небудь викликає гнів, сердитість і т. ін.
При одній лише думці про те, що донька могла б не пройти по конкурсу, що якісь там інститутські книгогризи могли б завалити її при вступі, майора кидало в лють
(О. Гончар)
;
Остапа кинуло в сміх, мотало, аж трусило ним
(К. Гордієнко)
;
(5)
 
Ки́дати (випуска́ти) / ки́нути (ви́пустити) слова́ на ві́тер
говорити що-небудь несерйозно, безвідповідально або необґрунтовано, безпідставно
.
[
Кембель
(до Джонатана):
]
Не бійсь, я слів не кидаю на вітер
(Леся Українка)
;
Відомо всім, що Пронька не звик випускати слова на вітер
(О. Донченко)
;
Я особисто не знав, що таке імунітет, але погоджувався з професором, бо вірив йому, знаючи, що він не кидає слова на вітер
(І. Багмут)
;
Він
[керівник]
слів на вітер не кидає .. Коли вже пообіцяв провірити, то дійсно провірить
(І. Рябокляч)
;
Правда, згодом пожалів, що бевкнув дурницю, та вже було пізно. Бо Майднер... не кидає слів на вітер
(Олекса Ізарський)
;
(6)
 
Ки́дати (вкида́ти) / ки́нути (вки́нути) в жар (рідко в пал)
, безос.
:
а)
 
(кого)
провокувати в кого-небудь чим-небудь ніяковість, сором'язливість і т. ін
.
Я так i роблю, як радить тато, а вiд хвилювання мене аж кидає в жар
(М. Стельмах)
;
Підходили
[дівчата]
до Черниша і Брянського, .. ласкаво поляпували юнаків-офіцерів по щоках. Йов! Усі приязно сміялись, старі і молоді, не осуджуючи дівчат за їх вільність, від якої обох офіцерів кидало в жар
(О. Гончар)
;
У ці секунди вона була така прекрасна, що мене кинуло в жар...
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
б)
 
(кого)
вражати, хвилювати кого-небудь, викликати велике переживання в когось
.
Те, що Оленка на власні очі побачить його самого за штурвалом, кинуло його просто в жар
(Д. Бедзик)
;
Розпухле вухо Тимка, на якому засохла кров, кинуло Орисю в жар
(Григорій Тютюнник)
;
На саму згадку про ті роки Арістодіка кидало в жар
(І. Білик)
;
в)
 
кого-небудь охоплює жах, комусь стає страшно, дуже неприємно
.
Коли вона виступає.., то не одного з присутнiх кидає в жар, не один iз вiдповiдальних втягує голову межи плечi, бо знає, що Лукiя, пiднявшись на трибуну, озиратись не буде, видасть по заслузi хоч кому
(О. Гончар)
;
Василя усього аж у жар укинуло. Це ж йому і просвітку не буде
(Панас Мирний)
;
Тут
[у шинку]
в одну ніч .. миналися такі гроші, що хлібороба в жар кинуло б при одному їх називанні
(Г. Хоткевич)
;
Від останніх Парфутінових слів Івана Євграфовича кинуло в жар
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Від цього дошкульного, найдошкульнішого запитання його аж кинуло в пал
(Ю. Смолич)
;
г)
 
у кого-небудь піднялась температура
.
Мабуть, прохопило
[Максима]
в поїздці, бо на ранок у жар кинуло, руками-ногами не ворушить, а язик і зовсім одняло
(Є. Гуцало)
;
(7)
 
Ки́дати / ки́нути боло́том (боло́то, гря́ззю і т. ін.)
на кого і без дод.
ганьбити, гудити, гостро картати кого-, що-небудь підло, безпідставно, через заздрість, злість
.
[
Горнов
(до Воронова):
]
Ви кидаєте болотом у моє чесне діло
(М. Кропивницький)
;
І на найліпшого чернь кидає болото
(І. Франко)
;
Він
[народ-раб]
на борця величного свойого Грязь кидає, його камінням б'є
(Б. Грінченко)
;
– Батьку, оцей недоносок гряззю кидає на героя. У нас Петлюра – це все одно, що в Італії Гарібальді
(М. Стельмах)
;
Не могла бачити їх .. Стільки грязюки на мене кинули
(А. Хижняк)
;
(8)
 
Ки́дати / ки́нути в дрож (в тря́сцю)
кого
виклика́ти в кого-небудь стан нервового збудження, надмірного хвилювання, страху і т. ін
.
– Братику .. Проклятий прочухан зачинає кидати мене в трясцю
(П. Куліш)
;
Глухе голосіння, що доходило, немов із могили, навіть мене, людину, яка побувала в самому пеклі, кинуло в дрож
(Ю. Збанацький)
;
– Дасть Бiг, уцiлiло, – вiдкинувшись у крiслi, повторив Турбот своїм безголосим манером, вiд якого юного Тудла знову кинуло в дрож
(І. Андрусяк, пер. з тв. Ч. Діккенса)
;
(9)
 
Ки́дати / ки́нути ви́клик
чому
категорично, різко виступати проти чого-небудь загальноприйнятого або відстоюваного кимсь
.
Тепер, розгортаючи книжку, Марта ніби кидала виклик усій історії літератури й людського кохання
(В. Підмогильний)
;
Словом, я кинув смертi виклик, i вона вiдступила...
(Р. Андріяшик)
;
(10)
 
Ки́дати / ки́нути (вки́нути) ґе́дзя (ґе́дза, ґе́дзика)
:
а)
 
(кому)
говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне
.
– Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? ... Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув?
(Панас Мирний)
;
б)
 
(на кого)
грайливо дивитися на кого-небудь
.
– У вас, справді, пальчики – чудо! .. Пані кинула на нього ґедзя і ще утішніше усміхнулася
(Панас Мирний)
;
(11)
 
Ки́дати / ки́нути в о́чі (у ві́чі, в обли́ччя)
кому
говорити відкрито, відверто, сміливо
.
Я тобі, світе, кождий
[кожний]
жаль відважно кину в очі!
(І. Франко)
;
Вона теж кине в вічі катам своє прокляття
(Л. Смілянський)
;
(12)
 
Ки́дати / ки́нути в сказ
кого
те саме, що Дово́дити / довести́ до ска́зу (див. дово́дити).
Те, що він не міг розгадати ідеї та мети цього костюмування, кидало пана полковника в сказ
(Ю. Смолич)
;
Усе почуте кинуло в сказ командувача фронту, який вимагав не відступу, а наступу військ
(із журн.)
;
(13)
 
Ки́дати / ки́нути жари́ну в се́рце (в гру́ди)
кому і без дод.
робити натяк на що-небудь
.
[
Лучицька
:]
Як ви вмієте людину збентежити .. жарину кинути в серце
(М. Старицький)
;
– Чи не забагато
[хлопців],
дівко? – знову так говорить мати, що в душі Христини починають ворушитися різні здогадки .. А мати хоч би тобі що: кинула, неначе ненароком, жарину в груди й порається біля мисника
(М. Стельмах)
;
(14)
 
Ки́дати / ки́нути же́реб (жеребо́к)
вирішувати що-небудь жеребкуванням
.
Коли кидатимуть жереб, вільними залишаться лише чотирнадцять перших і, можливо, ще кілька останніх місць
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
Відполювавши ходову вивірку, повернулись і кинули жереб, куди кому йти на місцевого та й на іншого звіра, – чи батькові з Наталкою на Голубу, а Грицькові з Григорієм на Бікін та Іман, чи навпаки
(І. Багряний)
;
– Може, кинемо жеребок? – несміливо запропонував Тарас
(Ю. Мокрієв)
;
[Ки́дати / ки́нути] камі́нчики у горо́д
(15)
 
Ки́дати / ки́нути ка́мінь (ка́менем, ка́меня)
на кого, у кого
звинувачувати, ганити, ганьбити і т. ін. кого-небудь
.
Але ж, Мотре, будь справедлива і не кидай каменем у мене, коли я не завинив
(Б. Лепкий)
;
Радуйтесь власному прозрінню і не кидайте каменя осуду на тих, хто ще повзає в сутінках...
(О. Бердник)
;
– Чи осмілишся кинути каменем на мене за те, що я покинула тебе?
(І. Франко)
;
(16)
 
Ки́дати / ки́нути клич (га́сло, сло́во і т. ін.)
звертатися до кого-небудь із закликом, гаслом і т. ін
.
Зоринка лише вряди-годи кидала слово обиди на кревних, більше відмовчувалась
(І. Микитенко)
;
Чорнобай ніби читав його думки і кидав словами, що ятрили серце
(В. Малик)
;
Я не забула, Марку, твоєї науки: ти кинув слово, а з нього вродилось десять
(М. Коцюбинський)
;
Дамо рішучий бій мозолястими руками, як тільки кине гасло нам комітет
(І. Пільгук)
;
– В науку давай, Вальок! – кинув клич Дормидонт, аспірант
(А. Крижанівський)
;
(17)
 
Ки́дати / ки́нути кров,
заст.
робити кровопускання
.
Треба завтра щепія покликати, хай кине кров
(Панас Мирний)
;
Ката облили водою, але це не допомогло, йому спробували дати ліків з перцю, кинули кров з руки – він не подавав ознак життя
(П. Загребельний)
;
(18)
 
Ки́дати / ки́нути на ча́шу терезі́в
робити все можливе, докладати всіх зусиль, щоб добитися успіху, виграшного становища і т. ін
.
Ще раз пригадав
[командир]
особіста й подивувався щиро, як можуть люди в оцій ситуації
[війни],
коли все кинуто на чашу терезів, займатися нікчемною справою
(А. Дімаров)
;
(19)
 
Ки́дати / ки́нути недо́брим о́ком
на кого
поглядом виражати осуд кого-небудь за певні вчинки, дії, поведінку і т. ін
.
Старі й правовірні кидали на неї
[молодь]
недобрим оком
(М. Коцюбинський)
;
(20)
 
Ки́дати / ки́нути обвинува́чення [в о́чі (у ві́чі, в обли́ччя і т. ін.)]
кому
різко обвинувачувати (у 1 знач.) кого-небудь
.
Підмайстри виступали один за одним .. Сміливо кидали майстрам у вічі свої обвинувачення
(З. Тулуб)
;
– Хто ви такий, сеньйоре, і яке ви маєте право кидати обвинувачення в обличчя чесного патріота?
(Д. Бедзик)
;
(21)
 
Ки́дати / ки́нути о́ком (очи́ма, по́гляд, зір і т. ін.)
на кого – що
:
а)
 
час від часу дивитися, поглядати на кого-, що-небудь
.
Олаф теж робив вигляд, що слухав уважно. Кожний раз, як Вальдберг кидав оком в бік картини, по лиці його проходило щось непокійно-тривожне, змішане, немов Вальдберг ось зараз мав піймати його на чомусь поганому
(В. Винниченко)
;
Він зрідка кидає на маєток пильний погляд, немов сподіваючись побачити там брата
(О. Гончар)
;
б)
 
швидко, мимохідь оглядати кого-, що-небудь
.
Він обійшов машину, бігцем кинув оком, чи чогось не пошкодили, і підійшов до Химочки
(Г. Епік)
;
– Це ж куди ви? – хтось звернувся й на поклажу кинув зір
(С. Олійник)
;
в)
 
оглядати, роздивлятися навколо, кругом себе і т. ін
.
От підійшов
[сотник]
до ставка, кинув оком сюди-туди та й крикнув грізно: – А що?
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Роман, не гаючись, рішучим стрибком вискочив з окопу, кинув оком туди-сюди й одразу ж наткнувся на свого командира
(О. Гончар)
;
Я кинув оком по видноколу
(Р. Андріяшик)
;
І він знову кинув оком туди й сюди, і вшир, і вздовж, і вдаль, і зблизька, але все було так само
(Валерій Шевчук)
;
г)
 
(на кого)
звертати увагу на кого-небудь, цікавитися кимсь, залицятися до когось
.
Якось, повернувшись з ярмарку, батько застав у хаті далекого материного родича – Мирона Вихристюка, який нібито колись кидав оком на Ганну
(В. Речмедін)
;
Батько і каже мені: – Іване, поїдемо вдвох на храм. Ти ще ж і між людьми не був. Побачиш дядьків... І може, яка дівка на тебе оком кине чи ти на неї
(Є. Кравченко)
;
Зо Славком хотіла
[Пазя]
лиш часом пожартувати, а як довідалася, що й Варвара кинула оком на нього, то була б їй очі видерла, якби так сила
(Л. Мартович)
;
ґ)
 
(тільки док.)
постерегти що-небудь
.
Просить
[Василь]
Матвія: – Матвію, ви киньте оком на мою скриньку, доки я вернуся... Бо всякий народ їде
(Мирослав Ірчан)
;
(22)
 
Ки́дати / ки́нути оста́ннього ко́зиря
звертатися до крайніх засобів для здійснення чого-небудь
.
– Хай цікавляться, – уперто буркнула непокірна. Тоді
[я]
кинув останнього козиря. – Що ж, Парасю. Видно, тобі вчитись заважає вишивання. Доведеться сказати Ярині Іванівні, щоб виключила з свого гуртка
(Ю. Збанацький)
;
– Я – емтеесівська! У мене своє начальство! – кинула останнього козиря Феня
(М. Циба)
;
(23)
 
Ки́дати / ки́нути пля́му
на кого – що
ганьбити, неславити кого-, що-небудь
.
Загроза смерті не кидає плями на нашу честь і совість
(Є. Доломан)
;
– І отак діє ворог, – сказав він .. Кинути пляму на газетяра-партійця, викликати підозру до нього – ось чого вони хочуть
(С. Журахович)
;
(24)
 
Ки́дати / ки́нути (поки́нути) ло́ском
залишати у безладді
.
– Михайло Федорчук лежить застрілений у лісі. – В котрім лісі? – питано .. Усе, що зачуло про се, кидало роботу лоском і гнало до нещасного місця
(О. Кобилянська)
;
Як приїхали
[Люборацькі]
звідкільсь та коні випрягли, то так лоском і покинули все – так і лежало
(А. Свидницький)
;
Олександра кинула все лоском у хаті й побігла на буряки
(М. Коцюбинський)
;
(25)
 
Ки́дати / ки́нути рукави́чку (рукави́цю)
кому, чому
вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь; виклика́ти когось на поєдинок
.
Самійленко кидав рукавичку ворогам, а їх було чимало
(Л. Старицька-Черняхівська)
;
Коли журбі не піддалась душа, ні серце в грудях не закаменіло, ні впав ти п'яний у безпутнє діло, ні думка не понизилась твоя; ні світові не кинув рукавиці, щоб стати в бій з ним.., а тільки духом линеш до зірниці по силу й світло.., тоді єси великий справді ти
(Уляна Кравченко)
;
(26)
 
Ки́дати / ки́нути сві́тло
на що
розкривати, з'ясовувати, робити ясним, зрозумілим що-небудь
.
І з інших причинків, що кидають світло на основні питання, порушені в статтях проф. Грушевського, назвемо статтю редактора М. Славінського
(І. Франко)
;
Його
[Драгоманова]
критичні статті .. кидали нове світло на нашу минувшину
(М. Коцюбинський)
;
(27)
 
Ки́дати / ки́нути слова́ [че́рез плече́]
говорити, казати що-небудь знехотя
.
Бурдун зрідка кидав окреслені певністю слова, часто курив із розмальованої коробочки довгі цигарки й більше слухав
(Б. Антоненко-Давидович)
;
– Ти ще мені, Варко, затанцюєш чардаш і поплачеш у черепок! Я тебе провчу, ти мені не будеш кидати слова через плече!
(М. Томчаній)
;
(28)
 
Ки́дати / ки́нути то в жар, то в хо́лод (в жар і [в] хо́лод)
кого
:
а)
 
(безос.) кому-небудь стає жарко або холодно від сильного хвилювання, великого нервового напруження, збудження і т. ін.
Серце її бралося невгамовними ревнощами, розпалювався розум, малювалися в уяві такі подробиці, від яких Віру кидало то в жар, то в холод
(А. Шиян)
;
Видавалося, що на цій плівці якийсь мерзенний ворог .. зафіксував наші найважливіші таємниці.. Віктора кидало то в жар, то в холод
(М. Дашкієв)
;
Пані де Реналь здавалося, що вона занедужала, її кидало то в жар, то в холод, і вона зовсім втратила сон
(Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля)
;
б)
 
виклика́ти в кого-небудь велике хвилювання, сильне нервове напруження чим-небудь
.
В обителі ця звістка
[приїзд Саїда]
просто в жар і холод кинула ішанів
(Іван Ле)
;
(29)
 
Ки́дати / ки́нути я́кір (я́коря)
:
а)
 
знаходити собі притулок, місце для проживання
.
Ставка була одна: невблаганна старість. – Час кидати якір у тихій гавані, – мовив Сідалковський, не спускаючи очей з її зморщеного, як вишня на вершечку дерева, обличчя
(О. Чорногуз)
;
Де ж кінець цим вічним мандрам? Де той порт, в якому кине він свій важкий життєвий якір, де знайде він свою сім'ю, жінку, діток?
(З. Тулуб)
;
б)
 
тимчасово зупинятися, розташовуватися де-небудь
.
Купимо все в гастрономі і в Сімферополі на вокзалі якоря кинемо, – пояснював Павло
(В. Кучер)
;
(30)
 
Ки́дати (кла́сти) / ки́нути (покла́сти) на зуб (на зу́би)
їсти, з'їдати
.
– От матінку маю, – скаржився Денис, мотузуючи торбу. – Де що в хазяйстві найласіше – зараз же кида собі на зуби
(Григорій Тютюнник)
;
(31)
 
Ки́дати косяки́
дивитися, поглядати неприязно, вороже, застережливо; коситися
.
Григорій Орестович Мотузяка на мене кидає косяки
(М. Коцюбинський)
;
Дівчина все частіше ночувала вдома, спала з невісткою на одному ліжку, дарма мати кидала косяки
(І. Чендей)
;
Сироватка кидав косяки, бачив накібчений профіль виголеного до синяви (коли і де встиг поголитися?), бронзового від засмаги отаманового обличчя
(Ю. Мушкетик)
;
(32)
 
Ки́дати (накида́ти, кла́сти) / ки́нути (наки́нути, накла́сти) тінь
на кого – що
:
а)
 
поширювати погану славу про кого-, що-небудь, наговорювати на когось, щось; ганьбити
.
Справжнім ліриком сьогодні я схвильовано кажу: – Хто посмів його пустити Разом з вами на Парнас? Верхогляд той діловитий – Тінь лиш кидає на вас!
(С. Олійник)
;
Він не хотів і припускати, що за всім цим стоять люди, які навмисне, з брудною метою, воліють накинути на його ім'я зловісну тінь
(Н. Рибак)
;
– На панському харчі святі не виростають .. Чи так, до слова, сказав це Корнюша, чи навмисне кинув тінь на Любу, яка й досі працювала покоївкою в пані...
(М. Стельмах)
;
б)
 
негативно позначатися, відбиватися на кому-, чому-небудь, впливати на когось, щось і т. ін.
У нас тепер погано жити, бо дядькове здоров'я значно погіршало, а се кладе тінь на всіх і на все
(Леся Українка)
;
Це ж, власне кажучи, панну... це кидає тінь на панну... Вона – наша товаришка...
(В. Винниченко)
;
(33)
 
Ки́дати підозрі́ння
на кого
обвинувачувати кого-небудь у чомусь, підозрюючи
.
Кидати на когось підозріння за вбійство
[убивство]
– то не жарт
(І. Франко)
;
(34)
 
Ки́дати (розкида́ти) / ки́нути (розки́нути) на ві́тер,
перев. зі сл.
гроші
даремно, марно, необдумано витрачати, використовувати
.
– Дорош за нашу артіль дбає, не хоче розкидати на вітер трудодні
(К. Гордієнко)
;
Ось і я вже стою на своїй захололій землі, Наче мальва суха, що насіння кидає на вітер
(П. Гірник)
;
Якщо ви кмітлива людина, яка не звикла кидати гроші на вітер, спробуйте порахувати, в яку суму вам обходиться неуважне ставлення до свого здоров'я
(із журн.)
;
Ніколи в житті не доводилось йому кинути на вітер хоча б жменю зерна, а зараз він віддавав на поталу сотні тисяч пудів
(М. Стельмах)
;
(35)
 
Ки́дати (розкида́ти, си́пати і т. ін.) компліме́нти (компліме́нтами)
говорити кому-небудь люб'язні слова, лестощі
.
Бонковський сипав компліменти, жартував
(І. Нечуй-Левицький)
;
Стальський так і сипав компліментами Рафаловичу
(І. Франко)
;
З нами розмовляли, спеціально запросивши до себе на прийом, самі Хвиля й Кулик, не шкодували сипати нам компліменти
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Я тебе вже покохала, Рибалка, не треба сипати компліментами і дарувати квітку з коробкою недорогих цукерок
(А. Кокотюха)
;
(36)
 
Ки́дати (скида́ти) / ки́нути (ски́нути) в прі́рву
рішуче позбавлятися чого-небудь, поривати із чимсь, ліквідувати що-небудь
.
Уряд вирішив, що наразі підтримка національної книжкової справи недоречна. І видавничу галузь було кинуто в прірву
(з газ.)
;
(37)
 
Ки́дати стіг
укладати стіг
.
– Я й орала, я й запрягала, я й громадити, я й кидати стоги
(Ганна Барвінок)
;
(38)
 
Ки́дати (шпурля́ти, жбурля́ти) / ки́нути (шпурну́ти, жбурну́ти) ка́мінь (каміне́ць, камінця́, гру́дкою і т. ін.) в горо́д
кого
зачіпати кого-небудь словами, розмовами, натякаючи на щось
.
Олеся догадалась, що Онися шпурляла грудкою просто таки в їх город, схопилась з стільця і почала ходити по світлиці
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Оце жінка. Вогонь! – підморгували, пересміювались у гурті, не зле кидаючи камінці у город чоловіка
(Яків Баш)
;
– Це він
[Сохацький]
жбурнув камінця в мій город! – сміючись, пояснила його дружина
(Л. Дмитерко)
;
(39)
 
Ки́нути ві́хоть
завдати кому-небудь лиха, неприємності
.
Забув Грицько й про той віхоть, що Чіпка був кинув
(Панас Мирний)
;
(40)
 
Ки́нути в небуття́
забути що-небудь
.
А кинеш у небуття батьківське, сину, то й власне життя безплідно впаде
(О. Гончар)
;
(41)
 
Ки́нути на ка́рти
спробувати передбачити певну подію
.
[
Тарасовна
(Кинула на карти, Глянула. За серце взялася):
]
Ой, знову дорога кладеться!..
(М. Куліш)
;
(42)
 
Ки́нути під ла́ву
що
викинути що-небудь як непотрібне; занедбати, забути
.
А що на вас вони скажуть? Знаю вашу славу! Поглузують, покепкують Та й кинуть під лаву
(Т. Шевченко)
;
Куди́ не глянь (не кинь)
Куди́ не кинь / не скинь (не гля́неш, не оки́неш і т. ін.) о́ком <Куди́ [ті́льки (лиш)] [не] гля́не о́ко>
Мета́ти (ки́дати, розкида́ти, розсипа́ти і т. ін.) бі́сер (пе́рли) [сви́ням (пе́ред сви́ньми́)]
Ні́де (нема́є де, ні́куди, заст. ні́где) [й] го́лки (го́лкою, па́льця, па́льцем, ши́лом) встроми́ти (просу́нути, штрикну́ти, ткну́ти, ки́нути)
(43)
 
Па́лицею (па́лкою) ки́нути
близько, зовсім недалеко
.
Недалеко вже й до базару – палицею кинути. Уже й вози видно
(Панас Мирний)
;
До хутора зовсім палкою кинути. Гонів з п'ять, мабуть, буде
(І. Цюпа)
;
(44)
 
Скі́льки о́ком ки́неш (кинь, доки́неш, згля́неш і т. ін.)
поки можна побачити; скрізь до самого обрію
.
І дивись: скинув
[Мирон]
рушницю на плече та й потяг подовж поля, скільки оком зглянеш
(Панас Мирний)
;
Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори
(М. Коцюбинський)
;
Округи, скільки оком докинеш, рівний, білий степ
(Л. Яновська)
;
Геть-чисто вся ріка, скільки оком кинь, праворуч і ліворуч, рясніла бійцями
(О. Довженко)
;
Навколо них
[переселенців],
скільки оком кинеш, підіймаються засніжені поля
(М. Стельмах)
;
Уда́рити (ки́нути) / ударя́ти (ки́дати) ли́хом об зе́млю
(45)
 
Щу́ку ки́нути у рі́чку
замість покарання створити для кого-, чого-небудь кращі умови, ніж були
.
Зараз повсюди створюється безліч комісій, підкомісій, комітетів тощо. Отже, так проводиться боротьба з економічним розвалом. Щуку кинули у річку!
(з газ.)
;
(46)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) за се́бе ки́дати / ки́нути,
зі сл.
їсти
жадібно, з апетитом, дуже швидко й енергійно
.
Казаночок маленький, їмо, як за себе кидаємо, а хоча б на палець над'їли
(Ю. Мушкетик)
;
Як (мов, ні́би і т. ін.) хто ки́нув (понасипа́в) гаря́чого при́ску
(47)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) чо́ртові (чо́рту) в зу́би ки́нути
кого, що
невідомо куди подіти кого-, що-небудь
.
Саранчук помовчав хвилинку, ще зітхнув і додав затим: – Краще б, мабуть, було й зовсім туди не вириватися. А то й чоловіка одвезли – як чортові в зуби кинули
(А. Головко)
.