СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КАТ
, а, ч.
1
.
Той, хто здійснює тілесні покарання або смертні вироки, бере на тортури
.
Прийшов і кат з сокирою, найнятий татарин, котрого Вишневецький держав при своєму дворі
(І. Нечуй-Левицький)
;
На драбині, приставленій до стовпа, стояв уже кат
(П. Панч)
;
За ним тюпав міський кат у чорному каптурі і з прорізами для очей, він тримав у руках сокиру
(Р. Іваничук)
;
Султан ішов до султанші сам, без суддів і катів, нікого не кликав на поміч, навіть не взяв з собою меча або хоч ножа
(П. Загребельний)
;
Головний кат справді був попереджений про ласку царя царів і дозволив жінці забрати додому будь-кого з приречених
(І. Білик)
.
2
.
перен.
Той, хто тиранить, убиває, мучить; мучитель, недолюдок
.
Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів
(Леся Українка)
;
Суд над зрадниками Батьківщини й катами народу відбувався в будинку цієї ж школи
(О. Довженко)
;
– При ньому катам, казнокрадам та різним темним людцям жилося як у Бога за пазухою, але чесних, розумних і гуманних офіцерів він за будь-яку дрібницю міг тижнями тримати на гауптвахті
(З. Тулуб)
;
– Сестра я, сестра, – ридаючи, вигукувала вчителька, в нестямі пориваючись до отетерілих нападників. – Рубайте й мене, звірі, кати ви, нелюди...
(О. Гончар)
.
3
.
лайл.
Біс, чорт
.
Який вас обезглуздив кат?
(І. Котляревський)
.
Біс (кат, чорт) би його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв
Біс (чорт, ді́дько, кат) із ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.)
(1)
 
До ка́та
дуже багато
.
[
Явдоха
:]
Вона дівка-козир.., а худоби і грошей до ката
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
В складку хлопці та дівчата Назнесуть курчат до ката
(І. Манжура)
;
– Я їх
[дрова]
уже й смалю добре, а про те ще до ката в сараї
(Л. Яновська)
;
Перед самим сніданком у курінь увалився гурт січовиків, од котрих пахло до ката смачно, вони були веселі й говіркі й одразу ж завзято запрацювали ложками
(Ю. Мушкетик)
;
(2)
 
Кат зна що (як, куди́ і т. ін.),
зневажл.
не те, що треба; не таке, як треба; не так, як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін
.
Ану, думаю, зв'яжу я його
[півня]
краще, бо та Варка .. кат зна як зв'язала
(Марко Вовчок)
;
– Ти кат зна що верзеш, – сказала Олеся
(І. Нечуй-Левицький)
;
У нас багато говориться про міць та сталість всієї справи, а робиться все якось кат зна як
(М. Івченко)
;
Гнат не хотів, щоб кат зна що варнякали про нього. Тому вирішив усе нишком владнати
[висватати Марту]
(М. Стельмах)
;
(3)
 
Кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в) [би]
:
а)
 
(лайл.)
уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь
.
– Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв, – піджака загубив
(О. Довженко)
;
– Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці
(Ю. Збанацький)
;
б)
 
уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь
.
“Хазяї, кат його маму бери”, – сам не знає на кого сердиться
[Левко],
різко б'є віжками по конях
(М. Стельмах)
;
Знають
[Івана],
кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем
(О. Гончар)
;
в)
 
уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є
.
Теличка залишається вдома. Заберуть
[німці],
кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні
(Григорій Тютюнник)
;
(4)
 
Кат його́ (тебе́, її́ і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є (зна),
зневажл.
невідомо, незрозуміло
.
– А нам же яка порада буде? – загули козаки, дивлячись, що усе їх начальство чи переказилось, чи кат їх зна: писар, мов пiсля дурману, повiявсь собi додому, а пан сотник понурив голову та теж потяг до своєї хати
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Кат їх батька зна, над чим таким важким .. животи вони понадривали?
(П. Гулак-Артемовський)
;
Почне щось снуватися в голові – снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає...
(С. Васильченко)
;
– Де брусок? – Ну, мантачка... – А кат тебе знає, де ти все діваєш
(Григорій Тютюнник)
;
– Не турбуйся, Тимофійовичу, – заспокоїв телефоніста Хаєцький. – В мене теж один босий!.. Кат його зна, де він чобіт збувся...
(О. Гончар)
;
(5)
 
Кат ка́том <Кат з каті́в>
дуже жорстокий, немилосердний (про людину)
.
Допиту справжнього ще не було, бо комендант вечеряє! А кат з катів був! Що він виробляв з людьми!
(А. Головко)
;
– Різні є люди: пан теж себе людиною вважає. А Пігловський навіть вище людей.., а сам кат катом
(М. Стельмах)
;
(6)
 
Кат ма́є
чого
немає
.
– Тут ліс, пане, – золото! І на цілому світі такого дубка кат має
(Панас Мирний)
;
[
Пріська
:]
Думають, що мати робити не хоче, .. ледача мати, прикидається недужою... Не бачать, що тут здоровля
[здоров'я]
того давно кат має
(С. Васильченко)
;
Зітхає Дзвонар, – зима, а рукавиць кат має
(М. Стельмах)
;
(7)
 
На [яко́го] ка́та
уживається для вираження незадоволення в знач.
нащо
,
навіщо
.
На якого ви ката З книжками носитесь в руках?
(Л. Боровиковський)
;
Хоч я і студент, але на якого ката мені мучити себе, ускладнюючи й так нелегке своє становище, вчити німецьку мову, коли я надалі також не зможу нею скористатися у своїй роботі?
(О. Шугай)
;
Для розумної людини немає більшого горя, як жалкувати за марно втраченим часом. На ката нам ті старощі здалися?
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
;
Не узя́в його́ (її́, їх і т. ін.) біс (кат, чорт)
(8)
 
У ка́та
уживається при вираженні незадоволення чим-небудь
.
Де ти в ката забарилась з своїми лучами?
(Т. Шевченко)
;
– Моє добро, батьківщина. – Яка там у ката батьківщина? Ви ж панські. В наділ вам дано
(Панас Мирний)
;
[
Тиберій
:]
Та куди ж він у ката щез той шлях?
(М. Кропивницький)
.