КАТ

, а, ч.

Той, хто здійснює тілесні покарання або смертні вироки, бере на тортури

Прийшов і кат з сокирою, найнятий татарин, котрого Вишневецький держав при своєму дворі

(І. Нечуй-Левицький)

;

На драбині, приставленій до стовпа, стояв уже кат

(П. Панч)

;

За ним тюпав міський кат у чорному каптурі і з прорізами для очей, він тримав у руках сокиру

(Р. Іваничук)

;

Султан ішов до султанші сам, без суддів і катів, нікого не кликав на поміч, навіть не взяв з собою меча або хоч ножа

(П. Загребельний)

;

Головний кат справді був попереджений про ласку царя царів і дозволив жінці забрати додому будь-кого з приречених

(І. Білик)

перен.

Той, хто тиранить, убиває, мучить; мучитель, недолюдок

Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів

(Леся Українка)

;

Суд над зрадниками Батьківщини й катами народу відбувався в будинку цієї ж школи

(О. Довженко)

;

– При ньому катам, казнокрадам та різним темним людцям жилося як у Бога за пазухою, але чесних, розумних і гуманних офіцерів він за будь-яку дрібницю міг тижнями тримати на гауптвахті

(З. Тулуб)

;

– Сестра я, сестра, – ридаючи, вигукувала вчителька, в нестямі пориваючись до отетерілих нападників. – Рубайте й мене, звірі, кати ви, нелюди...

(О. Гончар)

лайл.

Біс, чорт

Який вас обезглуздив кат?

(І. Котляревський)

◇

Біс (кат, чорт) би його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв

див.

біс

;

Біс (чорт, ді́дько, кат) із ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.)

див.

біс

;

(1)

До ка́та

–

дуже багато

[

Явдоха

Вона дівка-козир.., а худоби і грошей до ката

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

В складку хлопці та дівчата Назнесуть курчат до ката

(І. Манжура)

;

– Я їх

[дрова]

уже й смалю добре, а про те ще до ката в сараї

(Л. Яновська)

;

Перед самим сніданком у курінь увалився гурт січовиків, од котрих пахло до ката смачно, вони були веселі й говіркі й одразу ж завзято запрацювали ложками

(Ю. Мушкетик)

;

(2)

Кат зна що (як, куди́ і т. ін.),

зневажл.

–

не те, що треба; не таке, як треба; не так, як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін

Ану, думаю, зв'яжу я його

[півня]

краще, бо та Варка .. кат зна як зв'язала

(Марко Вовчок)

;

– Ти кат зна що верзеш, – сказала Олеся

(І. Нечуй-Левицький)

;

У нас багато говориться про міць та сталість всієї справи, а робиться все якось кат зна як

(М. Івченко)

;

Гнат не хотів, щоб кат зна що варнякали про нього. Тому вирішив усе нишком владнати

[висватати Марту]

(М. Стельмах)

;

(3)

Кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в) [би]

а)

(лайл.)

уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь

– Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв, – піджака загубив

(О. Довженко)

;

– Такий вовчисько, кат би його побрав. Жаль, що немає рушниці

(Ю. Збанацький)

;

б)

уживається для вираження зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, незадоволення ким-, чим-небудь

“Хазяї, кат його маму бери”, – сам не знає на кого сердиться

[Левко],

різко б'є віжками по конях

(М. Стельмах)

;

Знають

[Івана],

кат його не візьме, допік він їм, майстрам, ще будучи фабзайцем

(О. Гончар)

;

в)

уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чимось; нехай буде так, як є

Теличка залишається вдома. Заберуть

[німці],

кат її бери, не доїться. А корову відвести на Василів кут, до далекої рідні

(Григорій Тютюнник)

;

(4)

Кат його́ (тебе́, її́ і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є (зна),

зневажл.

–

невідомо, незрозуміло

– А нам же яка порада буде? – загули козаки, дивлячись, що усе їх начальство чи переказилось, чи кат їх зна: писар, мов пiсля дурману, повiявсь собi додому, а пан сотник понурив голову та теж потяг до своєї хати

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Кат їх батька зна, над чим таким важким .. животи вони понадривали?

(П. Гулак-Артемовський)

;

Почне щось снуватися в голові – снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає...

(С. Васильченко)

;

– Де брусок? – Ну, мантачка... – А кат тебе знає, де ти все діваєш

(Григорій Тютюнник)

;

– Не турбуйся, Тимофійовичу, – заспокоїв телефоніста Хаєцький. – В мене теж один босий!.. Кат його зна, де він чобіт збувся...

(О. Гончар)

;

(5)

Кат ка́том <Кат з каті́в>

–

дуже жорстокий, немилосердний (про людину)

Допиту справжнього ще не було, бо комендант вечеряє! А кат з катів був! Що він виробляв з людьми!

(А. Головко)

;

– Різні є люди: пан теж себе людиною вважає. А Пігловський навіть вище людей.., а сам кат катом

(М. Стельмах)

;

(6)

Кат ма́є

чого

–

немає

– Тут ліс, пане, – золото! І на цілому світі такого дубка кат має

(Панас Мирний)

;

[

Пріська

Думають, що мати робити не хоче, .. ледача мати, прикидається недужою... Не бачать, що тут здоровля

[здоров'я]

того давно кат має

(С. Васильченко)

;

Зітхає Дзвонар, – зима, а рукавиць кат має

(М. Стельмах)

;

(7)

На [яко́го] ка́та

–

уживається для вираження незадоволення в знач.

нащо

навіщо

На якого ви ката З книжками носитесь в руках?

(Л. Боровиковський)

;

Хоч я і студент, але на якого ката мені мучити себе, ускладнюючи й так нелегке своє становище, вчити німецьку мову, коли я надалі також не зможу нею скористатися у своїй роботі?

(О. Шугай)

;

Для розумної людини немає більшого горя, як жалкувати за марно втраченим часом. На ката нам ті старощі здалися?

(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

;

Не узя́в його́ (її́, їх і т. ін.) біс (кат, чорт)

див.

біс

;

(8)

У ка́та

–

уживається при вираженні незадоволення чим-небудь

Де ти в ката забарилась з своїми лучами?

(Т. Шевченко)

;

– Моє добро, батьківщина. – Яка там у ката батьківщина? Ви ж панські. В наділ вам дано

(Панас Мирний)

;

[

Тиберій

Та куди ж він у ката щез той шлях?

(М. Кропивницький)