СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КАСТРА́Т
, а, ч.
1
.
Особина чоловічої статі, в якої видалено статеві залози
.
Кирила тоді мучили недобрі енергетичні заряди: ненависні очі перехожого, втуплені у маляра із параноїдальною одержимістю маньяка-кастрата
(С. Процюк)
;
Дитину в неї відбирає німий кастрат-євнух
(із журн.)
;
У відгодівельні групи слід передати вибракуваних тварин – корів, волів, усіх бичків-кастратів
(з газ.)
;
* У порівн.
Омелько добре запам'ятав тоді це баб'яче безволосе лице, як у кастрата
(Ю. Логвин)
.
2
.
перен., зневажл.
Нікчемна особа, від якої немає ніякої користі
.
Не говорить Ні сам сивий верхотворець, Ні його святії – Помощники
[помічники],
поборники, Кастрати німії!
(Т. Шевченко)
.