СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КАРЯ́ЧКИ
, КАРА́ЧКИ, присл., розм.
1
.
Те саме, що навпо́чіпки; накарачки, накарячки.
Вони сиділи нерухомо, карячки, боячись поворухнутись
(М. Коцюбинський)
;
Ми сиділи карачки під вільховим кущем. Задержані градом у бігу майже попадали на землю
(Б.-І. Антонич)
;
Томаш сів карачки, намагаючись рухами плечей запнути кожух на грудях і втягти в нього голову
(З. Тулуб)
.
2
.
Те саме, що ра́чки.
“Напирають, мабуть, – подумав він, – ще й вискочить не встигну”. І вже карачки хутко подерся догори
(П. Панч)
.