СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КАРЧИ́ЛО
, а, ч. і с., розм.
Збільш. до карк.
І за сим Медвідь Бурмило Лапи, голову й карчило В ту широку щіль запхав
(І. Франко)
;
Найхутше
[найшвидше]
впадало всякому в очі його грубе карчило, порепане, горошкувате
(Л. Мартович)
;
Касян підокрався, мов кіт, і піймав татарина за карчило
(А. Чайковський)
.