СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КА́РЦЕР
, у, ч.
Приміщення (перев. без світла) у в'язниці для тимчасового одиночного ув'язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь
.
[
Начальник сторожі
:]
Сього замкніте у карцер на ніч
(Леся Українка)
;
На шістнадцятий день Андрія забрали з карцеру
(І. Багряний)
;
Порфир уже чує його залізну ходу, чує навіть віддих, коли грізний вартувальник зазирає крізь вічко до карцеру
(О. Гончар)
;
Мабуть, тоді, як я кричав, його вже тягнули по східцях униз, до карцеру
(В. Рубан)
;
// 
іст.
Приміщення у навчальних закладах для покарання порушників правил поведінки
.
Про те ж, що сьогодні він, перший ученик, сидів у карцері, в його
[нього]
вийшло з голови
(С. Васильченко)
;
Він тягне тих, що провинились, в карцер, але жодного учня не послав під різки сам
(Валерій Шевчук)
.