СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КАРУ́ЦА
, и, ж., діал.
Румунська хура, віз
.
Нарешті коні рушили, каруца покотилася берегом Прута
(М. Коцюбинський)
;
Петру бачить, як по шляху до них наближається каруца, запряжена худою конячиною
(М. Чабанівський)
;
Гнат розірвав конем коло, що замикало його з усіх боків, підскочив до однієї з каруц, шмагонув нагайкою по перині
(Григорій Тютюнник)
;
Добірні аристократичні товариства повагом сідали до тряских тарантасів і каруц
(Ю. Андрухович)
.