СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
БЕРНАРДИ́НЦІ
, ів, мн. (одн. бернарди́нець, нця, ч.).
1
.
Чернечий орден, названий за ім'ям Бернарда Клервоського, який у XII ст. здійснив реорганізацію католицького чернечого ордену цистерціанців
.
1481 року бернардинці одержали від папи Сікста IV привілей, що його надавано тільки орденам у Святій Землі
(з навч. літ.)
.
2
.
іст.
У давній Польщі і Литві чернечий орден, який відрізнявся від францисканців лише дещо суворішим статутом і мав назву, що походила від собору Св. Бернарда Сієнського у Кракові, збудованого 1453 р. королем Казимиром IV Ягеллоном; обсерванти
.
Перший костьол на Південному Сахаліні побудували краківські бернардинці
(з мемуарної літ.)
.