СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
БЕРКИ́ЦЬ
, БЕРКИ́Ц, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. берки́цьнути і берки́цьнутися.
Беркиць
[Олена]
з ліжка до ніг Зубишиних та й лежить, і плаче, і просить
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Я лечу, .. запинаюся на перелазі і в поспіху беркиц догори ногами в рівчак
(І. Франко)
;
От почалася засуха. Вівці гинуть. Отак ходить полем, щипає деяку бадилину і раптом беркиць
(В. Кучер)
;
Схопили мене, беркиць так, як жабу, на ряденце і розпластали
(О. Стороженко)
.