СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БЕ́РЕГ
, а, ч.
1
.
Край землі, що межує з поверхнею річки, озера, моря і т. ін
.
І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п'яний очерет Без вітру гнеться
(Т. Шевченко)
;
Просто по Росі вгору видно високі скелисті покручені береги
(І. Нечуй-Левицький)
;
На березі комашнею стоять і ходять люди
(В. Винниченко)
;
Він з жахом позадкував від високого берега. Дунай темнів унизу, як прірва
(О. Гончар)
;
Окуня й плітку, в'яза і плоскирку, карася і підлящика – будь-яку рибу можна спіймати у період нересту неподалік берега
(з газ.)
.
2
.
чого і без дод.
Суходіл, територія, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін
.
В 1895 році мене перенесено
[переведено]
на південний берег Криму, де я прослужив до 1897 р.
(М. Коцюбинський)
;
Другий берег був покритий густим молодим ліском
(Л. Мартович)
.
3
.
Край, узбіччя, обочина (шляху, провалля, ущелини і т. ін.)
.
Тихо тут, свіжо тут, вільно тут! Тільки пташки щебечуть, зашелестить, похилиться пшениця від вітру (а вона так і має своїм струнким стеблом по березі стежки)
(М. Коцюбинський)
;
Пофарбовані в біле береги тротуару здавалися примарною стрічкою, яка розгорталась під ногами
(О. Донченко)
.
4
.
перев. мн.
Край тканини, посуду
.
Принесу хвартух
[фартух]
дорогий – золотії береги
(Сл. Гр.)
;
Ястшембський купив Василині дорогу червону хустку з зеленими берегами
(І. Нечуй-Левицький)
;
Дівчата .. вишивали
[гасло]
на полотні. Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги
(К. Гордієнко)
;
Вінця, а також місця, де кінчається берег і починається дно миски, вкриті широкими смугами червені та вохри з вузенькими контурами описки
(із журн.)
;
// 
Край книжки, зшитка, аркуша і т. ін.; поле (у 7 знач.)
.
Книжка з золотими берегами
(Сл. Гр.)
;
Одну
[кореспонденцію]
по одній прочитував Начко уважно, робив на берегах знаки, криски або уваги червоним олівцем
(І. Франко)
;
Плями на берегах
[сторінок]
таїли в собі приємні й неприємні згадки
(Н. Рибак)
.