СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗАПИ́СУВАТИ
, ую, уєш, недок., ЗАПИСА́ТИ, пишу́, пи́шеш, док.
1
.
що і без прям. дод.
Занотовувати на папері, передавати, викладати в письмовій формі
.
А ви записуйте, не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать
(Т. Шевченко)
;
– Оце привезуть до сахарні десять сажнів дров, а ти лічи та й записуй, та й записуй
(І. Нечуй-Левицький)
;
Думаючи, що всі товариші поснули, він вийняв свій щоденник і почав повільно щось записувати
(О. Довженко)
;
Хто склав текст цієї думи – невідомо. Вперше її записали в місті Охтирці
(І. Волошин)
.
2
.
що.
Фіксувати будь-яку інформацію на матеріальному носії для наступного відтворення або використання
.
Їли
[Микола Григорович з Юрком]
печену картоплю з салом, бачили, як сходить на полонині сонце .. Записували в блокноти і на магнітофонну стрічку пісні
(М. Томчаній)
;
– Треба було магнітофона захопити. А втім, буде концерт, тоді й запишемо
(О. Бердник)
;
Вона навіть не залишала йому шансу записати на плівку таку важливу розмову
(В. Шкляр)
.
3
.
кого, що.
Заносити, вносити до списку, реєстру і т. ін
.
В .. книгах були позаписувані якісь невмираючі люди: вони ніколи не вмирали, бо на їх місце зараз записували нових українських утікачів і давали їм прізвища записаних в книгах небіжчиків
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Усі прийшли? – Всі. – Не прийшов Безик Олекса. – Я тут... – Треба всіх записати
(М. Коцюбинський)
;
Чорнокнижний заклопотано подивився на тюремника, запитав, кого він привів, .. і звелів підписареві записати в арештантську книгу ім'я та прізвище старого
(М. Стельмах)
;
// 
кого, розм.
Заносити кого-небудь до списку, зараховуючи, приймаючи або влаштовуючи, віддаючи кудись
.
Батьки приводили дітей записувати до школи
(М. Коцюбинський)
;
– Ходім! Князь велів записати тебе у балет
(Г. Хоткевич)
;
Лагутіна вона сама записала в легкоатлети
(О. Гончар)
;
// 
тільки док., кого, розм.
Зареєструвати новонародженого
.
– Думаєш, записав
[Рафальський]
дитину на себе? Де там!
(Є. Гуцало)
;
// 
кого, заст., розм.
Відносити, зараховувати до певного соціального стану, професійної групи і т. ін
.
Захарія до себе перевів
[Кость],
записав його у купці
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– В нас, Даньку, не скучатимеш! Як одужаєш, ми тебе до себе в артисти запишемо
(О. Гончар)
.
4
.
що кому, на кого, розм.
Залишаючи в спадщину, робити відповідний письмовий документ; відписувати
.
Карпова тітка померла – десь у городі служила – стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів
(М. Коцюбинський)
;
Йонович тільки-но збирається записати будинок і всю іншу нерухомість на коханку і малого
(Г. Тарасюк)
.
5
.
що, розм.
Заповнювати що-небудь письмовими знаками
.
З тяжкою бідою записує
[поет]
половину потрібного числа аркушів, зітхає ще важче, ніж перед початком роботи
(Леся Українка)
;
Я записую останні Сторінки у зошиті своїм
(М. Рильський)
.
(1)
 
Записа́ти на свій раху́нок (до свого́ акти́ву, у свій акти́в)
що
уважати що-небудь своїм здобутком, досягненням
.
– Ось так, товаришу комісаре, можеш записати на свій рахунок перший похід, – обернувсь до мене Олександр Васильович
(В. Логвиненко)
;
(2)
 
Записа́ти собі́ на ло́бі
що, зневажл.
дуже добре, надовго запам'ятати що-небудь
.
– Скажи: “Я їй цього не забуду!” Хай вона це запише собі на лобі!..
(Панас Мирний)
;
– Не дармоїд, а Дандамід, – поправив Держка. – Запиши собі на лобі або зарубай на носі, якщо не хочеш прогнівати пана
(Б. Лепкий)
.