СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗАПИРА́ТИ
1
, а́ю, а́єш, недок., ЗАПЕ́РТИ, пру́, пре́ш, док., розм.
1
.
що.
Замикати на замок, засув і т. ін
.
Ворота в баштах запирали
[троянці],
Своїх ховатись не пускали, Бо напустили б і чужих
(І. Котляревський)
;
– Ідіть собі, йдіть! Іще мало голову нагули. Не глиняні, не розкиснете, – бурчав позаду сторож-дід, запираючи за школярами двері
(С. Васильченко)
;
Накурила
[Галя]
ладаном кріпко і заперла хату, щоб не видихалося
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
// 
тільки док., перен., діал.
Заборонити доступ куди-небудь
.
Пани хочуть повідбирати нам усі наші прадідівські ліси й пасовиська .. Ліс запруть – купуй дерево на фунти, як цукор!
(І. Франко)
.
2
.
кого, що де.
Замикати в якому-небудь місці, приміщенні
.
Нічого не кажучи, стала
[жінка]
його у хаті запирати
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Мелашка й Кайдашиха взяли її
[коняку]
за гриву з двох боків, завели в хлів та й заперли
(І. Нечуй-Левицький)
;
// 
перев. док., кого куди, у сполуч. зі сл.
у тюрму
,
в острог
і т. ін.,
перен.
Позбавляти волі, ув'язнювати
.
Привезли
[братів]
у город, зараз заперли бідолах в острог та й почали писать слідство
(О. Стороженко)
;
– Батька ноччю
[вночі]
у тюрму заперли, а мені ніколи балакать...
(А. Чайковський)
;
Дівчина .. дала наказ заперти діда в темницю
(А. Калин)
.
3
.
тільки док., кого, що куди, фам.
Занести, завезти куди-небудь чи розмістити, розташувати і т. ін. де-небудь або невідомо де
.
– Він запер мене в оці гори, обставив дикими лісами, оточив вовками, жахами, приволік отого пса
(У. Самчук)
;
Так ми й дісталися до того цвинтаря, якого заперли від міста таки далеченько
(Валерій Шевчук)
;
Порозкошувала біднота єдиним обнадійливим сном! ще й на нові землі заперли
(Є. Пашковський)
.