СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗАПИНА́ТИСЯ
1
, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПНУ́ТИСЯ, розм. ЗАП'ЯСТИ́СЯ, пну́ся, пне́шся, док.
1
.
Закриватися, завішуватися чим-небудь
.
Мелашка вилізла на стільчик, запнувшись білою фантиною, неначе боролася з здоровою діжею, тикаючи в тісто маленькими кулачками та тонкими руками
(І. Нечуй-Левицький)
;
Попросила
[Алла Михайлівна]
у мене мій вуаль, зап'ялась ним і тоді вже пішла
(Леся Українка)
;
Дві баби, запнувшися з головою од остюків, носили рядна з половою
(Ю. Яновський)
;
* Образно.
Дніпро, запнувшись своєю димчатою запоною, ховався від людських очей
(Панас Мирний)
;
// 
Накривати, зав'язувати собі голову (перев. хусткою)
.
Олена стояла біля скрині, притримуючи кінці хустки: вона саме запиналася
(Григорій Тютюнник)
;
Дівчина запнулася хусткою і, тиха, сіла поруч. Прокіп нахилився до неї
(А. Головко)
;
Хусточками-ганчірками зап'ялися
[дівчата],
стали на жінок схожі
(А. Хижняк)
.
2
.
Щільно загортати на собі поли одягу, закутуватися в якусь одежину
.
Не закусюючи
[закусуючи]
нічим, він швиденько одягався, запинався в кожуха і йшов геть
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Підхопилася
[Марина],
на ходу зап'ялася ситцевим халатиком, вибігла на кухню
(Микита Чернявський)
;
// 
діал.
Застібатися (перев. на ґудзики)
.
Солдат на всі ґудзики запинається
(Сл. Б. Грінченка)
.