СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖЕБРУ́ЧИЙ
, а, е, розм.
Який просить милостиню і живе з неї
.
Перебрався він
[царевич]
за жебручого діда і йде до того міста, де та царівна
(з казки)
;
Коли настав призначений день, царський двір заповнився жебручим народом
(І. Франко)
;
Кримці такі раді, женуть добичу і ясир, аж тут на дорозі стоїть старий жебручий татарин
(А. Чайковський)
.