СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖЕБРА́ЧИТИ
, чу, чиш, недок.
1
.
Просити милостиню; жебрати, жебрувати; старцювати
.
– А потім продали нашу саклю. Довелося й жебрачити
(З. Тулуб)
;
Вона була подібна до тих дітлахів, що по селах і містах жебрачили попід вікнами
(А. Хижняк)
;
Коли сини забувають про матір, то вмирає вона, жебрачачи, перед сусідськими порогами...
(Р. Іваничук)
.
2
.
що і без прям. дод.
Випрошувати щось у кого-небудь
.
Поденним і тимчасовим і досі не заплачено, .. і вони майже щоденно ходять жебрачити до завкому
(М. Івченко)
;
[
Дудар
:]
Замість поставити Чирву на коліна, вирвати в нього хліб, що десь гниє, ви жебрачите в нього
(І. Микитенко)
.