СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖЕ́БРАТИ
, аю, аєш, недок.
1
.
Просити милостиню; жебрачити, жебрувати; старцювати
.
Гринько Книш зачав жебрати тоді, як хата йому згоріла
(Л. Мартович)
;
– А цей, другий, документ дає тобі право жебрати по всій волості
(М. Стельмах)
;
Мій день почавсь. І тільки скрипне хвіртка – я жду, і назираю, і дивлюсь: лиш перехожі жебрають каліки, до мого апелюють до жалю...
(В. Стус)
.
2
.
що і без прям. дод.
Випрошувати що-небудь у когось
.
[
Зінька
:]
Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? – Перед катом своїм!..
(М. Кропивницький)
;
[
Неофіт-раб
:]
І я ще маю жебрати одежі отій своїй з біди гулящій жінці
(Леся Українка)
;
– Не приймаю, дочко, такої жертви. Ти, моя дочка, й ти ходила жебрати в ворога помилування
(У. Самчук)
.