СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖЕБРА́К
, а́, ч.
1
.
Людина, яка живе з милостині; старець
.
Хата, до котрої ми зайшли, то була напіврозвалена стара кучка, житло старого діда-жебрака
(І. Франко)
;
Безногий Шпулька був головою корпорації київських жебраків – це він визначав кому, коли й в якому районі жебрачити
(Ю. Смолич)
;
– Господарю ласкавий, не пошкодуйте хлібця кавальчик, змилостивтеся, Христа ради, – слізним голосом благає жебрак
(І. Нижник)
;
* У порівн.
Коли б не це, я, напевне, попросив би в неї шматочок хліба, як жебрак
(Л. Смілянський)
.
2
.
Дуже бідна людина
.
– Тебе хотять сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Золото моє пропало... Лишився жебраком... хоч по світу йди з торбою...
(А. Шиян)
;
Поблизу гиготіла компанія студентів – чотири юнаки та дві дівчини .. Прищаві комп'ютерники, бліді заручники моніторів, майбутні жебраки-науковці!
(І. Роздобудько)
.