СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖДА́ТИ
, жду, ждеш, недок.
1
.
кого.
Перебувати де-небудь, щоб побачити когось, зустрітися з кимсь; чекати, очікувати
.
Може, вийшла русалонька Матері шукати, А може, жде козаченька, Щоб залоскотати
(Т. Шевченко)
;
А може, вона навмисне так довго одягається, щоб знову непомітно позирати, як поводиться Петро, ждучи її?
(В. Кучер)
;
* У порівн.
І не раз після того можна було бачити його, як понурий сновигав біля Ратієвщини, наче ждав кого
(Панас Мирний)
;
// 
кого, що, чого, на кого – що, із спол.
Розраховувати на чиє-небудь повернення, на прихід, появу когось, чогось, на здійснення чого-небудь
.
Ждав на Параску, та вона не приходила
(І. Франко)
;
Ждала
[дівчина],
щоб настала ніч
(Леся Українка)
;
Петрик щодня з війни ждав батька
(В. Кучер)
;
Товариші ждуть команди
(О. Гончар)
.
2
.
чого.
Надіятися на що-небудь, сподіватися чогось; чекати
.
Бува, і чоловік сьому колючці
[Будякові]
пара: Людей товче та й жде, щоб хто його кохав
(Є. Гребінка)
;
– Хм! – гірко мукнув дід і помовчав. – Ні, вже не ждати добра від Якова
(Панас Мирний)
.
3
.
тільки 3 ос., кого, що.
Бути призначеним, неминучим для кого-небудь
.
Вона почувала, що її жде велике горе
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Хвора
:]
Мене жде шибениця – я те знаю
(Леся Українка)
.
4
.
Гаяти час, зволікати з чим-небудь, розраховуючи на здійснення, появу чогось
.
Бжозовський ждав тиждень, ждав другий, а суду не було
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Воно якби Василь сміливіший, то ми, може б, і побралися; тільки він жде, поки батькові рік вийде
[після смерті]
(Панас Мирний)
.
(1)
 
Чека́ти не дочека́тися <рідше Жда́ти не діжда́тися>
довго, з нетерпінням очікувати кого-, чого-небудь
.
Ламає
[Уляна]
руки, молиться Богу і жде не діждеться Федора
(Панас Мирний)
;
Батько поїхав до млина. Чекала не дочекалася
[Марія],
поки вернеться, а тільки в'їхав вечором
[увечері]
на подвір'я, миттю вибігла до нього
(У. Самчук)
;
Ми надаємо вам змогу повернутися назад, на свою батьківщину, що жде не діждеться ваших працьовитих рук
(В. Малик)
;
Нерідко й заскочить хтось із друзів довідатись, чи скоро одужає, бо товариство жде не діждеться її
(М. Олійник)
;
До університету я наївно вірив, що десь за коленкоровими палітурками на мене чекає не дочекається істина, і варто лише розгорнути книгу
(В. Дрозд)
.
(2)
 
Жда́ти (чека́ти, вигляда́ти, сподіва́тися) з мо́ря пого́ди
даремно сподіватися на кого-, що-небудь, чекати на щось, залишаючись пасивним
.
– Чого ж ти сердишся? – звернувся він обережно. – Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо. – Жди з моря погоди, – відрізала вона коротко
(Г. Коцюба)
;
– Сиди й сподівайся з моря погоди! Ти не міг раніше щось придумати?
(М. Стельмах)
;
– Тепер чекай з моря погоди, – зауважив Павло, коли підходили до камери. – Дарма радієте .. Вони м'яко стелять, але спати твердо
(М. Сиротюк)
;
Насос не встигає відкачувати воду, а як від перевантаження зіпсується? Прибуде вода, заллє трансформатор – та й по ньому. Будемо тоді кукурікати, виглядаючи з моря погоди
(з газ.)
;
(3)
 
Не жда́ти (не чека́ти) добра́
від кого і без дод.
нічого сподіватися на краще або надіятися на кого-небудь
.
– Як здумаю та згадаю, як менi без Уляни зоставатись, так за слiзоньками свiта не бачу! Зостануся з п'яницею, i вже добра не ждати
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Злодій, боягуз, базіка, він і справді може лиха наробити. А коли ще припряжеться до нього й Свирид, не чекай добра
(Микита Чернявський)
;
–Та це ж одеський жулан, – пролунав за спиною в Гориновича голос “студента”, – від нього добра не жди
(Ю. Хорунжий)
;
Не привітавши богів, не піднісши їм жертви, хоч якоїсь, у перший день не можна було ні сідати їсти, ні ладувати нову оселю – добра не чекай
(Ю. Покальчук)
.