СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖБУ́ХАТИ
, ає, недок., розм.
1
.
Із силою вириватися звідкись; виходити на поверхню (перев. про вогонь)
.
Тут огонь жбухає, як із пекла
(І. Франко)
;
Вогонь піднявся високо, так і скаче полум'я, жбухає аж до неба
(О. Бердник)
;
[
Альтмаєр
(відтикає пробку зі стола, в лице йому жбухає вогонь):
]
Горю! Горю!
(М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете)
.
2
.
Падати, валитися, литися з великою силою
.
Дощ мов із цебра жбухав на землю
(І. Франко)
.